Докази надійності та достовірності мануального м’язового тестування

Основні фундаментальні наукові та клінічні дослідження, що доводять ефективність прикладної кінезіології (ПК) та достовірність мануального м’язового тестування (ММТ), почали комплексно організовувати ще з 1915 року.

У цій статті наведено короткий опис деяких проведених науково-клінічних досліджень м’язового тестування.
Загалом у світі було проведено понад 100 серйозних досліджень, пов’язаних із Прикладною Кінезіологією та мануальним м’язовим тестуванням, включаючи дослідження клінічної ефективності цієї методики. Когортні дослідження продемонстрували достовірність, а рандомізовані контрольовані дослідження (РКД) показали, що результати MMT не залежали від упередженості екзаменатора.

Наведемо кілька прикладів:

1. Leisman G., Shambaugh P., Ferentz A. Соматосенсорні викликані потенціали змінюються під час м’язового тестування. International Journal of Neuroscience. 1989; 45.

Дане дослідження визначало реакцію головного мозку, при проведенні ММТ, при “сильних” та “слабких” м’язах. Були виявлені чіткі відмінності в активності сенсомоторної зони кори головного мозку при слабкому або сильному результаті м’язового тесту. Дане дослідження підтверджує теорію прикладної кінезіології, що результати ручного м’язового тестування відображають зміни в центральній нервовій системі.

Інформація про дослідження: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/2714940.

2. Perot C., Meldener R., Goubel F. Об’єктивний вимір м’язової відповіді під час проведення мануального м’язового тестування. Agressologie. 1991; 32 (10 Spec No): 471-4.

Це дослідження було проведено французькими кінезіологами на чолі з доктором Перо. Вони визначали електричну активність у м’язах за допомогою електроміографії під час проведення ММТ. За результатами дослідження, була встановлена ​​значна різниця в електричній активності в м’язах, що відповідало різниці, яка сприймається як «сильні» або «слабкі» м’язи, за результатами тестування. Також було встановлено, що дані результати не були пов’язані зі збільшенням або зменшенням сили, що прикладається лікарем під час м’язового тесту. Крім того, дане дослідження показало, що методи ручного лікування, які використовуються фахівцями з прикладної кінезіології, здатні знизити м’язовий тонус у пацієнтів.

Інформація про дослідження: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/1844106.

3. Schmitt W., Leisman G. Визначення зв’язку між мануальним м’язовим тестуванням, що застосовується в прикладній кінезіології та рівнем імуноглобулінів у сироватці крові при харчовій алергії. International Journal of Neuroscience. 1998; 96:237-244.

Автори даного дослідження визначали, чи можливо за допомогою м’язового тестування визначити, чи є у людини гіперчутливість (алергія) на той чи інший харчовий продукт. За результатами м’язового тесту у 19 осіб було виявлено реакцію гіперчутливості до їжі (алергія). Кожна людина демонструвала реакцію ослаблення м’язів при пероральному провокаційному тестуванні одного або двох продуктів. Потім, цій групі людей було проведено ряд лабораторних тестів з визначенням реакції гіперчутливості сироватки, тесту RAST, і проведення імунокомплексного тесту визначення кількісного рівня IgE і IgG проти продуктів, які позитивно оцінювали з допомогою методів ПК. Ці лабораторні випробування підтвердили наявність харчової алергії у 17 осіб. Експериментальне дослідження дає основу для подальшого вивчення способів прогнозування корисності даної речовини для пацієнта на основі моделей нервово-м’язової відповіді, тобто ММТ. Рекомендовано розширення стандартного процесу неврологічного дослідження на основі отриманих даних.

Інформація про дослідження: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10069623.

4. Monti D., Sinnott J., Marchese M., Kunkel E., Greeson J. Порівняння результатів м’язових тестів при явно хибних та достовірних відповідях на запитання. 1999, 88: 1019-1028.

Дане дослідження проводилося на 89 здорових студентах коледжу, яким було дано завдання давати свідомо вірні чи невірні відповіді певні питання. Під час відповіді проводилося ММТ із оцінкою сили дельтоподібного м’яза за допомогою комп’ютеризованого динамометра. Порядок повторення заяв контролювався противагою. За результатами дослідження було зафіксовано, що коли людина давала правдиву відповідь на питання, м’яз залишався в середньому на 17% сильнішим і зберігав свою силу протягом більш тривалого часу (p<.001).

Інформація про дослідження: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10407911.

5. Caruso B., Leisman G. Аналіз м’язової сили. 2000; 91:683-692.

Дане дослідження було проведено з метою визначення різниці між силою м’язів, які, на думку дослідників, були «слабкими» та «сильними», за допомогою спеціального приладу, розробленого д-ром Карузо. Сприйняття “сильного” чи “слабкого” м’яза було визначено при початковому однаковому тиску, який чинив екзаменатор, що підтвердилося інструментально щодо тестового тиску вимірювальною апаратурою.

Інформація про дослідження: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11065332.