Терапевтичне значення Вісцеральних маніпуляцій

Гострі стани:

• хлистова травма шиї,
• спортивна травма.

ВМ корисні за різних функціональних і структурних порушень у тілі, включно з дисфункціями опорно-рухового апарату, судинної, нервової, сечостатевої, травної, дихальної та лімфатичної систем. За допомогою ВМ діагностують і лікують рухливість підтримувального апарату вісцеральних структур щодо органів, мембран, фасцій і зв’язок. Вісцеральні маніпуляції покращують пропріоцептивні зв’язки в тілі, у такий спосіб підвищуючи життєдіяльність людини, полегшуючи больові симптоми, усуваючи дисфункції та відновлюючи правильну поставу.

Комплексний підхід у діагностиці та лікуванні пацієнтів потребує оцінки структурних взаємовідносин між внутрішніми органами та їхніми фасціальними або зв’язковими прикріпленнями до опорно-рухового апарату. Причиною напруження сполучної тканини внутрішніх органів можуть бути післяопераційні рубці, спайки, травми, порушення постави тощо. Патерни напруження формуються в глибоко розташованій фасціальній мережі тіла, створюючи каскад ефектів далеко від джерела проблеми, яку компенсує тіло. Це призводить до формування фіксованих точок патологічного напруження, навколо яких тіло змушене рухатися, і таке хронічне подразнення прокладає шлях функціональним і структурним порушенням.

Уявіть спайки навколо легень. Вони змінюють осі, навколо яких сусідні структури тіла змушені адаптувати рухи. Наприклад, адгезія може порушити рух ребра, що призведе до дисбалансу сил у хребті та, згодом, — до порушення взаємовідносин з іншими структурами. Цей сценарій описує всього лише один із сотень варіантів прояву маленької дисфункції, що посилюється тисячами щоденних повторень.

Між структурами тіла існують певні зв’язки, що забезпечуються м’язами та суглобами, симпатичною нервовою системою, внутрішніми органами, спинним і головним мозком. Наприклад, синувертебральний нерв іннервує міжхребцевий диск і безпосередньо пов’язаний із симпатичною нервовою системою, яка зі свого боку іннервує внутрішні органи. Синувертебральний нерв і симпатична нервова система пов’язані зі спинним мозком, продовженням якого є головний мозок. У разі хронічного болю пацієнт матиме подразнених і фасилітованих ділянок не лише в опорно-руховому апараті (включно із суглобами, м’язами, фасціями й дисками), а й у внутрішніх органах (печінці, шлунку, жовчному міхурі, кишківнику й надниркових залозах), їхньому сполучнотканинному каркасі, периферійній нервовій системі, симпатичній нервовій системі й навіть спинному та головному мозку.

Завдяки роботам фізіотерапевта й остеопата Жана-П’єра Барраля, фахівці охорони здоров’я можуть використовувати ритмічні рухи органів як важливий терапевтичний інструмент.

Клінічні дослідження Барраля в царині вісцеральних систем людини призвели до розвитку ВМ, мануальної терапії, що фокусується на внутрішніх органах, їхньому оточенні та потенційному впливі на багато структурних і фізіологічних дисфункцій.

Вісцеральні маніпуляції засновані на пальпації нормальних і патологічних зон у тілі. Використовуючи специфічні техніки, фахівець може оцінити, яким чином патологічні сили взаємодіють і впливають на нормальну життєдіяльність тіла. Мета методу – допомогти тілу усунути патологічні впливи, незалежно від їхнього походження. Ці ефекти можуть бути глобальними й охоплювати багато ділянок тіла людини та її функції.

Як Вісцеральні маніпуляції можуть вам допомогти?

ВМ покликані знаходити й лікувати проблеми в тілі людини. Вони спонукають ваші природні механізми покращувати функціонування внутрішніх органів, усувати негативний ефект від стресу, підвищувати рухливість опорно-рухового апарату за допомогою сполучнотканинних прикріплень і впливати на загальний обмін речовин. На сьогодні ВМ використовують різного роду фахівці, включно з лікарями остеопатами, алопатами, хіропрактиками, лікарями східної медицини, натуропатами, фізіотерапевтами, лікарями професійної медицини, масажистами та іншими ліцензованими тілесними терапевтами.

Яким чином виконуються Вісцеральні маніпуляції?

Вісцеральні маніпуляції засновані на специфічному м’якому мануальному впливі, що має на меті відновити нормальну мобільність, тонус, рухливість внутрішніх органів та їхнього сполучнотканинного оточення. Ці м’які маніпуляції здатні покращувати функціонування кожного окремого органу, системи органів, до якої він входить, а також оптимізувати структурну інтегрованість усього тіла.

У зв’язку з делікатною, але досить реактивною природою вісцеральних органів, м’який точно спрямований вплив забезпечує найкращі результати лікування. Як і інші маніпулятивні підходи, що глибоко впливають на тіло, ВМ допомагають силам, що вже працюють у тілі. Тому навчений терапевт може бути впевнений, що він приносить користь тілу, а не посилює ушкодження або дезорганізацію.

Початок розвитку Вісцеральних маніпуляцій

Методи, подібні до Вісцеральних маніпуляцій, були частиною медичних знань у Європі та Азії з давніх часів. Дійсно, мануальні маніпуляції на внутрішніх органах довгий час були частиною деяких лікувальних систем Східної медицини. Тому не дивно, що практикуючі фахівці в багатьох регіонах світу включали у свою практику методи роботи з внутрішніми органами та їхніми функціями.

Спочатку Жан-П’єр Барраль зацікавився біомеханікою, працюючи фізіотерапевтом у Пульмонологічній клініці в Греноблі (Франція). Тут він зустрівся з доктором Арно, визнаним фахівцем із захворювань легенів і майстром аутопсій. Працюючи з ним, Барраль вивчав патерни стресу в трупних тканинах і біомеханіку живих суб’єктів. Завдяки цьому він більше дізнався про вісцеральну систему, її здатність створювати лінії напруження в усьому тілі й про те, що тканини мають пам’ять. Це стало фундаментом розвитку Вісцеральних маніпуляцій. У 1974 р. Барраль отримав диплом з остеопатичної медицини в Європейській школі остеопатії в Мейдстоуні (Англія). Використовуючи переважно структуральні та суглобові маніпуляції, він почав формувати базис ВМ під час не зовсім типових терапевтичних сеансів у пацієнтів, яких раніше лікував за допомогою маніпуляцій на хребті.

Під час огляду одного пацієнта доктор Барраль здивувався, виявивши відчутні поліпшення. Пацієнт підтвердив, що полегшення настало після візиту до одного цілителя похилого віку, який на щось натискав у його животі.

Цей випадок підштовхнув інтерес Барраля до взаємин між внутрішніми органами й хребтом. З того моменту він з успіхом використовував у кількох пацієнтів маніпуляції на шлунку, що поступово призвело до створення ВМ. З 1975 по 1982 р. Барраль викладав біомеханіку хребта в Європейській школі остеопатії (Англія). Співпрацюючи з лікарями Жаном-Полем Матьє і П’єром Мерсьє, він опублікував свою роботу про суглобову діагностику хребта.

Використовуючи як основу роботи доктора Арно, Барраль продовжив вивчати, яким чином потовщення тканин тіла призводить до формування області механічної напруги й тяги на навколишні тканини. Це відкриття забезпечило теоретичні та практичні передумови для створення техніки вислуховування внутрішніх органів.

У 1972 р. під час одного із сеансів Барраль відкрив мануальну термодіагностику, відчувши сильне випромінювання тепла над молочною залозою пацієнтки. Виявилося, що пацієнтка перенесла в цій ділянці оперативне втручання з приводу пухлини. Досліджуючи цей феномен на інших пацієнтах, він визначив, з якою точністю за допомогою уловлювання асоційованої енергії можна виявити ділянки тіла, що перебувають у стресі. Пізніше було доведено, що це теплове випромінювання. Подальші дослідження дали змогу включити термодіагностику в арсенал діагностичних методів багатьох фахівців.

За допомогою доктора-радіолога Сержа Коена з Гренобля Барраль зміг зафіксувати зміни у внутрішніх органах до і після маніпуляцій. Вони використовували флюороскопію та ультразвукове дослідження для реєстрації змін положення, рухливості, рідинного компонента та евакуації вмісту органів. Надалі, у співпраці з інженерами-електроніками та техніками він досліджував і реєстрував інфрачервоне випромінювання тіла людини.

У 1985 р. Жан-П’єр Барраль почав викладати ВМ у Сполучених Штатах. Відтоді на численних семінарах по всьому світу він підготував команду міжнародних інструкторів з Вісцеральних маніпуляцій. Також він є автором багатьох книг для фахівців охорони здоров’я:

1. «Вісцеральні маніпуляції».
2. «Вісцеральні маніпуляції II».
3. «Урогенітальні маніпуляції».
4. «Грудна клітка».
5. «Мануальна термодіагностика».
6. «Травма: остеопатичний підхід».
7. «Мануальна терапія периферичних нервів».
8. «Мануальна терапія черепних нервів (у співавторстві з доктором остеопатії Аланом Кроб’є)».

Жан-П’єр Барраль також опублікував книгу для непрофесіоналів «Розуміння послань вашого тіла», яка описує зв’язки між внутрішніми органами та емоціями.

Барраль продовжує проводити дослідження і розвиває техніки мануальної терапії, займаючись повноцінною клінічною практикою. Завдяки його дослідницьким роботам, багато кандидатів у різних країнах можуть скласти іспит для отримання диплома з Вісцеральних маніпуляцій.