Актуальність та можливості остеопатії. Наука відчувати, мистецтво зцілювати.

«Остеопатія для мене є священною наукою,
тому що її зцілююча сила йде від самої Природи».
Ендрю Тейлор Стіл, засновник остеопатії

Остеопатія – це напрямок немедикаментозної та нехірургічної медицини, яка спрямована на відновлення організму. Її основна мета – нормалізувати роботу опорно-рухового апарату, нервової, кровоносної та лімфатичної систем. Ця система знань будується на законах фізіології, анатомії, біомеханіки, гідродинаміки, рефлексології, аналізу способу життя людини починаючи з розвитку в материнській утробі та народження.

Основна ідея остеопатії у тому, що вона розглядає організм людини цілісно, ​​як єдину взаємозалежну систему. Відповідно, лікування направлене не на конкретний проблемний орган як наслідок, а на лікування причини цієї проблеми та запуск внутрішніх механізмів самовідновлення.

При цьому на відміну від багатьох інших розділів медицини остеопатія звернена в першу чергу не на хворобу, що вже відбулася, а на діагностику і лікування перед хвороби та станів, пов’язаних з функціональними порушеннями, які не завжди визначаються за допомогою діагностичної апаратури, призначеної для виявлення грубої патології, і не потрапляють до зору лікарів інших спеціальностей. Нерідко остеопати працюють у зв’язці з вузькими фахівцями (неврологами, гастроентерологами, гінекологами, неонатологами та ін), надаючи істотну допомогу в лікуванні багатьох захворювань.

Як правило, лікарі – хірурги, офтальмологи, неврологи і т. д. – займаються діагностикою і лікуванням захворювань, що вже розвинулися, не завжди оцінюючи стан організму в цілому. Вони використовують найсучасніше діагностичне та лікувальне обладнання, різні лікарські препарати. Остеопат має інший підхід: він звернений до всього організму, його завдання — не купірувати локальний синдром, а запобігти розвитку захворювання і відновити здоров’я. Поінформованість лікарів інших спеціальностей щодо можливостей остеопатії допоможе підвищити якість медичної допомоги в нашій країні.

«Пройшли століття, але люди досі хворіють, страждають, одужують чи вмирають, і за звичкою чи за традицією ми все ще продовжуємо дотримуватися безуспішної практики та методів старих шкіл»
Ендрю Тейлор Стіл

Розрізняють кілька напрямків у остеопатії:

• Вісцеральні маніпуляції – це додаток м’якого мануального впливу для стимуляції нормальної рухливості, тонусу і рухів внутрішніх органів і сполучної тканини, що відноситься до них. Вісцеральні маніпуляції допомагають усунути функціональні та структурні дисбаланси по всьому тілу, включаючи дисфункції опорно-рухового апарату, судинної, нервової, сечостатевої, дихальної, травної та лімфатичної систем.
• Невральна остеопатія — включає діагностичні та лікувальні методики, спрямовані на корекцію обмежень рухливості твердої мозкової оболонки та нервів. Невральні маніпуляції визначають та усувають рестрикції нервів, тим самим покращуючи їх провідність та кровопостачання.
• Краніосакральна терапія — це метод дуже делікатного мануального лікування, який допомагає відновити рухливість у швах черепа, фасціях, мембранах та інших тканинах, гармонізувати розподіл та перебіг спиномозкової рідини (ліквору) – що сприятиме успішному відновленню функцій нервових структур. Краніальна система захищає і живить мозок і спинний мозок – і торкається майже кожного аспекту діяльності центральної нервової системи. Вона пов’язана з нервовою, скелетно-м’язовою, судинною, ендокринною, імунною та респіраторною системами. Патології в одній з них впливають на краніосакральну систему, але також успішно піддаються корекції за допомогою краніосакральної терапії.
• структуральна остеопатія – Частина практики остеопатів, передбачає роботу з хребтом, м’язами, зв’язками, фасціями. Ця частина зовні нагадує лікування у мануальних терапевтів, оскільки направлена ​​на опорно-руховий апарат.

«Якщо Природа вигадала хворобу всередині людини, то цілком природно припустити, що є засіб лікування всередині людини»
Ендрю Тейлор Стіл

Для кого корисне навчання остеопатії?

Якщо Ви МАНУАЛЬНИЙ ТЕРАПЕВТ чи РЕАБІЛІТОЛОГ – навчання у Школі «Реабілітолог» відкриє нові горизонти спеціальності. Прицільний діагностичний пошук, новий рівень пальпації, ефективні техніки корекції – піднімуть Вашу майстерність та сповна окуплять витрачений на навчання час!

Якщо Ви НЕВРОЛОГ, ОРТОПЕД, ПЕДІАТР або ЛІКАР іншої спеціальності – остеопатія також може багато чого дати Вам. Використовуючи прийоми та принципи остеопатії у своїй лікарській практиці, Ви суттєво підвищите ефективність терапії, що проводиться. Для лікаря вивчення остеопатії – це можливість відкрити або розширити приватну практику.

Якщо Ви ПРОФЕСІЙНИЙ МАСАЖИСТ – то вивчаючи остеопатію, Ви значно підвищите рівень допомоги своїм клієнтам. Чи зможете успішно коригувати «важкі» хронічні захворювання, ефективно покращувати якість життя ваших клієнтів. Зі зростанням професійної майстерності, Ви станете більш популярним, залучите більше клієнтів, зможете підняти цінову планку за свої послуги. При цьому Ви будете менше втомлюватися, більш задоволені від досягнутих результатів. Успішне лікування = більше клієнтів = більше доходу, причому більше власного задоволення і здоров’я.

Якщо Ви ІНСТРУКТОР ЙОГИ, КІНЕЗИТЕРАПЕВТ, ФІТНЕС-ТРЕНЕР – остеопатія допоможе Вам розумніше, з розумінням біомеханіки та інших взаємозв’язків в організмі, побудувати систему тренувань для своїх клієнтів, отримувати швидші та безпечніші результати. Крім того, навички остеопатії дозволять надавати допомогу людям з різними проявами м’язового дисбалансу, проблемами хребта та суглобів, порушеннями внутрішніх органів. Як функціональна система – остеопатія ефективна при корекції багатьох захворювань.

Якщо Ви ПСИХОЛОГ, ПСИХОТЕРАПЕВТ – остеопатія допоможе Вам набагато ефективніше виводити клієнтів із стану стресу, хронічної втоми, депресії, панічних проявів. Будучи тілесноорієнтованим методом, остеопатія проте здатна суттєво впливати на психічний стан людини. Поліпшуючи харчування мозку, регулюючи функції вегетативної нервової системи – остеопатія допомагає вирішити психічні проблеми на глибинному, фізіологічному рівні.

Головний інструмент остеопату – чуйні та вмілі руки, які за багато років тренувань освоюють сотні різноманітних технік, які допомагають вести діалог з тілом пацієнта.

Лікар-остеопат за допомогою рук визначає відхилення у структурі тканин, зміни положення внутрішніх органів, положення хребта та м’яко повертає їх у збалансований стан. Принцип лікування побудований на активізації внутрішніх захисних сил організму, які дають імпульс самостійного відновлення рівноваги, порушеного внаслідок травми чи хвороби. В результаті лікування тканини розслаблюються, відновлюється, налагоджуються природні фізіологічні процеси, минає біль.

В основі філософії остеопатії – принцип поваги до організму та його тканин. Ціль остеопату під час сеансу – діяти настільки м’яко, щоб не викликати опір тканин. Серед безлічі технік є і настільки делікатні, можна навіть сказати ніжні, які можна застосовувати і у дітей, що тільки що народилися.

Остеопат може працювати як з тілом, а й з емоційним тлом людини, психоемоційними проблемами. Це дуже актуально сьогодні, оскільки наші емоції та стреси часом мають більш потужний і тривалий вплив на тіло та його функції, ніж фізична травма. Самодостатня остеопатія розширює можливості тілесно-орієнтованої психотерапії.

Остеопатія дозволяє чітко визначити зв’язок між емоціями та захворюваннями внутрішніх органів. Наприклад, жовчний міхур буде страждати в тому випадку, якщо людина з чимось дуже не згоден у своєму житті, все робить, що називається, впоперек, виявляє дратівливість. Печінка страждає на депресії. Шлунок пов’язаний із соціальним життям та самореалізацією людини, селезінка – з почуттям тривоги та небезпеки, а кишечник, як багатьом уже відомо, зі стресами.

Чим більшою кількістю технік володіє лікар остеопат, тим більше може зробити для хворого. Так, володіючи лімфатичними техніками, він може провести детоксикацію організму і через лімфу, і через спинномозкову рідину.

«Остеопатія базується на досконалості роботи Природи. Коли всі частини тіла людини гаразд – ми здорові. Якщо це не так, то результатом буде хвороба. Коли частини відрегульовані, хвороба поступається місцем здоров’ю. Робота остеопату полягає в тому, щоб відрегулювати тіло до нормального стану, усунувши порушення, тоді замість порушення з’явиться правильний стан, результатом якого буде здоров’я»
Ендрю Тейлор Стіл

Остеопатія — порівняно новий для України напрямок, хоча давно вже визнаний ефективним методом лікування у більш розвинених країнах (Франції, Німеччині, Ізраїлю, США, Бельгії, Швейцарії, Італії, Австрії, ….). До кінця ХХ століття остеопатія стала окремою, але однаково шанованою професією в багатьох країнах світу і цілком заслужила цей статус.

У XIX столітті в Америці виник новий напрямок в медицині – остеопатія (грец. osteon – кістка та patios – почуття). Засновники методу – Ендрю Тейлор Стіл (Andrew Taylor Still) та Вільям Гарнер Сатерленд (William Garner Sutherland). Вони розглядали «остеопатичне ушкодження» (osteopathic lesions) як патологію, пов’язану з кістковою системою, а не окремою кісткою, і розглядали кістку як високореактивний орган, в якому проходять кровоносні та лімфатичні судини та нерв. Вони заклали основи діагностики та лікування, спрямовані на лікування хворого загалом, а не окремої хвороби. У 1895 р. у Кірксвіллі була відкрита перша у світі Американська школа остеопатії. Тріумфальна хода остеопатії у Сполучених Штатах була нестримною, але водночас лікарі традиційної медицини не виявляли особливої ​​зацікавленості у нових ідеях. Остаточне визнання остеопатії та включення її до системи охорони здоров’я тривало протягом кількох десятиліть і завершилося лише до 1973 р. шляхом її повного визнання у всіх державних установах у всіх штатах.

У США розроблено механізм сертифікації остеопатичною радою як докторів медицини (MD), так і докторів остеопатії (DO) за рівнем майстерності в остеопатичній мануальній медицині. Цей процес передбачає додаткову освіту для звичайних лікарів, які раніше не навчалися у остеопатичних навчальних закладах.

У Європу остеопатична медицина прийшла у 1927 році, коли Літтлджон, учень Е.Т.Стілла, відкрив першу Британську остеопатичну школу. У 60-х роках з’явилися остеопатичні школи у Франції, Бельгії, Австрії, Іспанії, Нідерландах, Німеччині та інших країнах.

Передувала появі нових остеопатичних шкіл у Європі організація Асоціацій з наукових досліджень у галузі краніальної остеопатії у Франції у 60-х роках, і в результаті досліджень краніальна остеопатія була введена до освітньої програми остеопатичних шкіл Європи.

У Росії остеопатія офіційно затверджена Міністерством охорони здоров’я РФ, а 2013 року спеціальність “Остеопатія” включена до списку спеціальностей підготовки кадрів вищої кваліфікації за програмами ординатури.

Зараз в Україні яскраво виражений дефіцит кваліфікованих фахівців з остеопатії. Професіоналізм остеопату можна підтвердити рівнем освіти, практикою, ліцензіями. А, як відомо, за один рік чи кілька семінарів остеопатом не станеш.

З 2016 року в Україні є офіційне 4-річне навчання остеопатії за очно-заочною формою від International School of Osteopathic Medicine (Міжнародна Школа Остеопатичної Медицини). Група №1 вже закінчує свій перший рік навчання. 

Ми готуємо затребуваних суспільством професіоналів високого рівня, які зможуть ефективно допомагати відновлювати та зміцнювати здоров’я своїм клієнтам.

Потужний викладацький склад Школи та регулярне вдосконалення навчальних програм відповідно до міжнародних стандартів навчання дозволяє слухачам гарантовано здобути остеопатичну освіту найвищого рівня.

Програма навчання, спеціальні дисципліни:
– Краніальна, Структуральна, Вісцеральна остеопатія, остеопатична діагностика, остеопатія у педіатрії та спортивній медицині.

Програма навчання, додаткові дисципліни:
– анатомія опорно-рухової системи, внутрішніх органів, серцево-судинної системи, нейрофізіологія, патфізіологія, рентгенологія, неврологія та ін.

Навчання в ISOM проводять викладачі з остеопатії та викладачі з фундаментальних наук високого професійного рівня, багато з яких мають вчені ступені.

«Знайти здоров’я — ось у чому має полягати мета лікаря.
Знайти хворобу може кожен.
Ендрю Тейлор Стіл

“В організмі завжди є тенденція до нормального стану, реактивна вітальна сила, тобто фізіологічна здатність організму повернутися до норми, і саме до неї ми повинні звертатися”.
Джон Мартін Літтлджон

Важливо розуміти, що остеопатія — це не панацея від усіх хвороб, цей метод має свої межі, в яких він ефективний. Спільна робота остеопату та вузькоспеціалізованого лікаря забезпечує найкращий результат та подвійний контроль ефективності лікування. Показання до лікування остеопатів — це довгий список, простіше перелічити протипоказання або випадки, коли така допомога малоефективна. Остеопатія не застосовується при переломах, пухлинах, тромбозах, гострих запальних захворюваннях хребта та суглобів, кровотечах, тяжких інфекціях, інфарктах, психіатричних розладах.

«Лікарі-остеопати розглядають людський організм як єдину систему, здатну до саморегуляції, самозахисту та самовідновлення. Тому їх методи лікування спрямовані якраз на розкриття та підтримку потенціалу нашого тіла, його гармонізацію та покращення здатності справлятися з несприятливим впливом зовнішнього середовища.»
Ендрю Тейлор Стіл

Остеопатія шукає першопричину захворювань і через цілісний підхід до організму здатна допомогти людині при багатьох захворюваннях. Грамотний фахівець гармонізує тіло в його цілісності та взаємозв’язку системи органів, вивільняє ті природні захисні сили та механізми, які існують в організмі кожної людини.

У багатьох випадках остеопатія стала альтернативою терапевтичним та навіть іноді хірургічним методам лікування. Перше завдання остеопатії – усунення причин захворювання, а не симптомів, як це властиво традиційній медицині та масажним технікам. Можна прийти на сеанс, щоб позбавитися болю у хребті, а вийти звідти з рекомендацією здати аналізи та перевірити роботу нирок.

Остеопатичний підхід можна продемонструвати такими прикладами. Напруга однієї зв’язки печінки може погіршити її роботу, це може викликати напругу інших зв’язок у сусідніх органах та хребті, а це, у свою чергу, через м’язові ланцюги, може спричинити подразнення нерва та біль у коліні. Таким чином, зв’язка печінки зрештою буде відповідальна за біль у коліні.

З точки зору остеопатії при виявленні тривалого болю в плечовому суглобі та плечі потрібно шукати порушення в роботі скроневих кісток. Якщо скронева кістка погано рухається, страждає шийна частина трапецієподібного м’яза. Під нею проходить плечове сплетення. М’яз може увійти до гіпертонусу і тиснути на плечове сплетення, внаслідок чого можуть з’явитися болі в плечовому суглобі або в руці. Болі в правому плечовому суглобі також, хоч як це дивно, можуть бути пов’язані з проблемами в роботі печінки. А у лівому плечовому суглобі – з проблемами у роботі шлунка.

«Остеопатія — це наукове знання анатомії та фізіології в руках розумної та тренованої людини, яка зможе прикласти це знання для користі хворої чи травмованої»
Ендрю Тейлор Стіл

ЩО ЛІКУЄ ОСТЕОПАТІЯ?

У ДІТЕЙ:наслідки пологової травми;кольки у новонароджених;деформація грудної клітки;перинатальна енцефалопатія;перинатальне ураження центральної нервової системи;мінімальні мозкові дисфункції;затримка психомоторного розвитку;неврологічні проблеми;гіпертензійно-гідроцефальний синдром;захворювання ЛОР-органів;порушення постави, сколіози, кривошиї, плоскостопість;шлунково-кишкові захворювання;дитячий церебральний параліч (ДЦП)

У дорослих:захворювання опорно-рухового апарату (сколіози, остеохондрози, запалення та болі в суглобах, міжхребцеві грижі та протрузії, п’яткові шпори);наслідки травм та операцій, а також травм, отриманих при пологах;гінекологічні захворювання (хронічне запалення придатків, спайкові процеси в малому тазі, болючі менструації, порушення циклу, деякі форми безпліддя);хронічні та гострі хвороби внутрішніх органів (панкреатити, холецистити, простатити та аденоми, запори, гіпертонія, захворювання органів дихання);розлади у роботі нервової системи (депресії, наслідки від черепно-мозкових травм, порушення кровообігу в головному мозку, інсульти, головний біль та мігрені, дитячий церебральний параліч).

У ВАГІТНИХ:загроза викидня;гіпертонус матки;біль унизу живота;токсикоз;набряки;варикозне розширення вен;болю в попереку;у деяких випадках корекція становища плода;підготовка тазу до пологів;неповна спроможність плаценти;загроза передчасних пологів;симфізит, болючість у галузі лонного зчленування;стимуляція родової діяльності;післяпологова корекція мами та малюка з перших днів після пологів.