Невральні маніпуляції та їх вплив на наш організм

Нерв – це частина нашої нервової системи, що забезпечує передачу сигналів між головним, спинним мозком та органами. Найменше механічне здавлення нерва призводить до погіршення аксонального струму та електричної провідності даного нерва, що сприймається нашим організмом як почуття болю. За допомогою болю організм сигналізує нам про ту чи іншу проблему.

Невральні (нейроменінгіальні) маніпуляції – це мануальна терапія, яка виявляє та усуває локальні нервові фіксації, дозволяє нервам вільно переміщатися по відношенню до суміжних м’язів, фасцій, апоневрозів, внутрішніх органів і кісток, відновлюючи їх нормальну функцію. Позитивний терапевтичний ефект лікування досягається шляхом роботи з певною частиною тіла. Наприклад, при хронічному болю в коліні, загальна мобілізація колінного суглоба не матиме позитивного ефекту, навіть якщо її повторюють сотні разів. І навпаки, якщо точні техніки невральних маніпуляцій застосувати до капсули суглоба або фіксації підшкірного нерва, таке лікування усуне локальні рестрикції, сприятиме швидшому одужанню та запустить механізм самовідновлення в організмі пацієнта.

Невральна фіксація та відновлення інтраневрального тиску

Наші нервові волокна не можуть виконувати свою функцію, якщо вони фіксовані або порушено інтраневральний тиск. Надто низький інтраневральний тиск вестиме до “стиснення” нервів, надто високий – до уповільнення аксонального струму. Рухливість нерва необхідна для його оптимального кровопостачання та нормальної передачі нервових імпульсів. Оптимальне кровопостачання дозволяє поживним речовинам надходити до нервових клітин та видаляти шкідливі речовини з них.

Техніка невральних (нейроменінгіальних) маніпуляцій

Нервова тканина – це особлива тканина нашого організму, що вимагає великої обережності та делікатності при роботі з нею.

Відновлення функції нерва можливо двома способами – працюючи безпосередньо з самим нервом, або впливаючи на його структури. У першому випадку потрібно більше практики та навичок, тому що нерви вимагають більш точного впливу. Проблеми з поверхневими нервами можуть бути усунені за допомогою спеціальних методик зміщення шкіри та підшкірних тканин. Вплив на навколишні структури включає роботу з тканинами, які іннервує даний нерв – внутрішні органи, фасції, кровоносні судини, суглоби.

Говорячи про роботу безпосередньо з нервом, слід пам’ятати, що занадто сильний або наполегливий вплив може викликати тривалий больовий синдром. Слід використовувати мінімальне натискання – достатнє, щоб стимулювати сам нерв без активації больових рецепторів. Тому так важливо поступово проводити компресію, зберігаючи тиск доти, доки нерв не відновить свій нормальний обсяг.

Також не можна забувати, що при роботі як з великими, так і тонкими периферичними нервами лікування завжди проводиться шляхом розтягнення їх у дистальному напрямку.

Відчуття, які ми відчуваємо під час невральних маніпуляцій

При пальпації уражені нерви відчуваються як жорсткіші. Існує два можливі пояснення чому так відбувається:

• підвищується інтраневральний тиск, збільшується об’єм нерва та відповідно зростає його опір тиску
• у зв’язку з фіброзом сполучної тканини, нерв відчуватиметься як твердіший, без збільшення в обсязі, дещо схожим на натягнуте та нееластичне сухожилля.

У всіх цих випадках за допомогою невральних маніпуляцій ви повинні знайти точки, які обмежують периферичні нерви, і за допомогою м’яких технік відновити рухливість. Ця методика допомагає регулювати всередині невральний тиск і цим гармонізувати його по всій довжині нерва. Добре збалансоване співвідношення тиску сприяє кращому функціонуванню судин, які кровопостачають нерв, покращують лімфострум і електричну провідність.

Механізми болю, про які часто забувають

Існує таке поняття у фізіології та неврології, як «відбитий больовий синдром», про який слід знати при виконанні невральних маніпуляцій.

Він проявляється тим, що при порушенні функції того чи іншого внутрішнього органу біль може відчуватись в інших частинах тіла. Найбільш показовим прикладом може бути іррадіація болю в нижню щелепу або ліву руку при захворюваннях серця, що часто призводить до помилок діагностики та неправильного лікування.

Це відбувається тому, що надлишок аферентних або сенсорних нервових імпульсів надходить через нервовий корінець у спинний мозок, викликаючи активацію чутливих нейронів у сусідньому нервовому волокні, який починає посилати сигнали в головний мозок. Таким чином, больові центри в корі головного мозку отримують сигнали від кількох джерел болю і пацієнтові здається, що болить ліва рука, хоча насправді проблема в серці.

Ще один варіант невральної відповіді, про яку варто пам’ятати, виникає при мікроскопічних ушкоджених м’язах або сухожиль. Ці мікроушкодження впливатимуть на периферичні нерви безпосередньо або через сусідню сполучну тканину. І тут дуже важливо подивитися більш глобально на осередок поразки, т.к. якщо не зважити на наявність даних пошкоджень, при лікуванні у пацієнта може посилитися больовий синдром і відновлення відбуватиметься повільніше. Наприклад, при розтягуванні зв’язок кісточки, кісточка не є єдиною структурою, що постраждала, інші області тіла повинні бути досліджені. На додаток до основної травми зв’язки, невеликі чутливі нервові волокна та сплетення можуть бути пошкоджені або переростені. Вони відіграють ключову роль пропріоцепції. Тому лікування та вплив на периферичні нерви нижніх кінцівок може сприяти більш швидкому загоєнню та відновленню гомілковостопного суглоба.

Здатність людського тіла вільно пересуватися і повноцінно функціонувати можлива лише за необмеженому ковзанні його тканин щодо одне одного. Нормальне функціонування наших органів, систем, суглобів та кісток неможливе без достатнього кровопостачання, а достатнє кровопостачання у свою чергу безпосередньо залежить від іннервації периферичними та вегетативними нервовими волокнами. Навчившись технік невральних маніпуляцій, ви зможете відновлювати втрачені функції тих чи інших органів і структур, прискорювати загоєння травм і покращувати стан всього організму в цілому.