Про семінар
Краніосакральна терапія (КСТ) – це м’який і ефективний метод мануальної терапії, що активізує внутрішні механізми самовідновлення організму. Впливаючи на краніосакральну систему (КСС), яка охоплює мембрани і рідини, що оточують головний і спинний мозок, КСТ допомагає нормалізувати роботу ключових систем: опорно-рухової, нервової, імунної, ендокринної та ін. Ця лікувально-оздоровча методика спрямована на виявлення та усунення першопричин порушень, сприяючи комплексному відновленню здоров’я. Дбайлива пальпація дає змогу знайти основні порушення, завдяки чому лікування спрямоване на джерело дисфункції, а не на її симптоми.
Уперше згадка про краніосакральну систему зустрічається в роботах остеопата зі США Вільяма Гарнера Сазерленда (1873-1954). Сазерленд виявив, що череп має здатність ритмічно розширюватися і скорочуватися. Він вивів нове поняття краніосакрального ритму.
Пізніше лікар-остеопат Джон Едвін Апледжер зі США вніс ясність у ці поняття. Його теорія циклічної зміни тиску спинномозкової рідини стала ключем до розуміння виникнення краніосакрального ритму.
Його перше «знайомство» з краніосакральною системою відбулося під час нейрохірургічної операції на початку 1970-х років. Після цієї знахідки в 1973 р. Апледжер як професор біомеханіки в медичному коледжі Мічиганського університету сформував дослідницьку групу, до якої увійшли лікарі різних напрямів, у складі 21 людини. 10 років клінічних досліджень дали можливість довести, що кістки черепа піддаються мікрорухам і краніосакральна система впливає на функціональність усього організму.
Апледжер встановив зв’язок фасції з краніосакральним ритмом. Краніосакральний ритм має фази, частоту, амплітуду і симетрію. Він передається в організмі через сполучну тканину і внутрішні органи. Рухи кісток черепа нерозривно пов’язані з продукуванням ліквору (спинномозкової рідини, що омиває головний і спинний мозок від черепа до крижів). Дисбаланс або дисфункція в КСС можуть спричиняти сенсорні, рухові, неврологічні порушення.