Як прикладна кінезіологія допомагає відновити функцію шлунково-кишкового тракту
Шлунково-кишковий тракт (ШКТ) – це складна система органів, що відповідає за травлення, поглинання поживних речовин і виведення відходів. Порушення функції шлунково-кишкового тракту можуть призводити до різних симптомів, таких як болі в животі, діарея, закреп, здуття, печія, нудота і блювота. Ці симптоми можуть бути спричинені різними причинами, такими як інфекції, запалення, алергії, стрес, неправильне харчування, порушення мікрофлори кишківника та інші.
Прикладна кінезіологія – це наука про рух людського тіла і його взаємодію з навколишнім середовищем. Вона базується на концепції наявності зв’язку між м’язами, органами, меридіанами та психікою
і вважає, що зміна тонусу одного м’яза може відображати стан інших систем організму.
Прикладна кінезіологія використовує різні методи діагностики та корекції, засновані на знанні анатомії, фізіології, нейрології, психології та біохімії людини. Кінезіологи застосовують різні методи впливу на м’язи з метою відновлення балансу і гармонії в організмі.
Прикладна кінезіологія стверджує, що може допомогти відновити функцію шлунково-кишкового тракту, визначивши причину дисфункції за допомогою оцінки тонусу індикаторного та асоційованого м’язів і підібравши індивідуальний метод корекції.
Аналізуючи дані медичної остеопатичної літератури, можна знайти приклади успішного застосування прикладної кінезіології для корекції дисфункцій шлунково-кишкового тракту, пов’язаних із різними захворюваннями та станами, такими як:
- синдром подразненого кишечника (СПК);
- гастрит і виразка шлунка;
- рефлюкс-езофагіт і гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);
- хронічний панкреатит;
- дисбактеріоз і синдром надлишкового бактеріального росту (СІБР);
- харчова алергія та непереносимість певних продуктів;
- коронавірусна інфекція COVID-19.
З усього цього спектра захворювань докладніше зупинимося на синдромі подразненого кишківника (СПК). Лікування захворювань кишківника методами прикладної кінезіології полягає у визначенні причини дисфункції шлунково-кишкового тракту за допомогою оцінювання тонусу індикаторного й асоційованого м’язів, а також у підборі індивідуального методу корекції.
Синдром подразненого кишківника (СПК) є хронічним функціональним розладом ШКТ, що характеризується рецидивуючими болями в животі, порушеннями випорожнення, здуттям і дискомфортом. СПК може істотно знижувати якість життя і викликати психологічні проблеми, такі як депресія, тривожність і соматизація психологічних проблем. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, СПК зустрічається у 10-15% населення світу, причому жінки страждають частіше, ніж чоловіки.
Причини СПК до кінця не відомі, але вважається, що вони пов’язані з порушенням взаємодії між мозком і кишківником, яка регулює моторику, чутливість і секрецію ферментів ШКТ. Можливі чинники, що сприяють розвитку СПК, включають:
- генетичну схильність;
- інфекційні захворювання ШКТ;
- дисбаланс мікрофлори кишечнику;
- харчову алергію або непереносимість певних продуктів;
- стрес, травму або перенапруження;
- гормональні розлади;
- прийом деяких лікарських препаратів.
Діагностика СПК полягаєу виключенні інших органічних причин симптомів і ґрунтується на так званих Римських критеріях, які визначають СПК як наявність болю в животі протягом хоча б одного дня на тиждень протягом останніх трьох місяців, пов’язаного з двома або більше з таких клінічних проявів захворювання:
- зв’язок із дефекацією;
- зміна частоти дефекації;
- зміна форми (консистенції) випорожнень;
Залежно від типу порушення випорожнення, СПК можна поділити на чотири підтипи:
- СПК із закрепом (СРК-З);
- СПК з діареєю (СРК-Д);
- СПК змішаного типу (СПК-С);
- СПК з нерегулярним типом дефекації (СПК-Н).
Традиційне лікування СПК спрямоване на полегшення симптомів і поліпшення якості життя. Воно може включати в себе:
- дієтичні заходи, такі як виключення дратівливих продуктів, дотримання режиму харчування, збільшення споживання рослинних волокон і води, застосування дієти з низьким вмістом ферментованих оліго-, ді- та моносахаридів і поліолів (FODMAP Fermentable Oligo-Di-Monosaccharides and Polyols);
- медикаментозну терапію (спазмолітики, пробіотики, антидіарейні засоби, проносні, антидепресанти, антибіотики та інші лікарські засоби);
- психотерапію (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гіпнотерапія, біологічний зворотний зв’язок і деякі інші психотерапевтичні методи впливу);
- альтернативні методи лікування, зокрема прикладна кінезіологія, акупунктура, йога, медитація, ароматерапія та інші.
Прикладна кінезіологія може бути корисним доповненням до лікування СПК, оскільки вона може допомогти:
- встановити причину симптомів і визначити індивідуальний підхід до кожного пацієнта;
- зняти м’язову напругу і поліпшити кровообіг в органах ШКТ;
- відновити нормальне положення і рухливість кишківника та інших органів;
- стимулювати рефлекторні зони, пов’язані з функцією ШКТ;
- гармонізувати психоемоційний стан і знизити рівень стресу.
Прикладна кінезіологія не тільки нова медична технологія, що дає змогу оцінити здатність м’язів адаптуватися до навантаження, а й методика пошуку причин зниження адаптаційних можливостей м’язів, а також методика підбору оптимального виду лікування різних захворювань.
Діагностика СПК методами прикладної кінезіології
Першим кроком у лікуванні СПК методами прикладної кінезіології є діагностика, яка дає змогу визначити причину симптомів і вибрати індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Для діагностики СПК методами прикладної кінезіології використовують такі прийоми:
- мануальне тестування м’язів, яке виявляє дисфункції в органах ШКТ і пов’язаних із ними системах;
- дієтичний тест, що визначає харчові алергени або непереносимість певних продуктів, які можуть спричиняти симптоми СПК
- терапевтичну локалізацію, що дає змогу знайти точки на тілі, які відповідають проблемним зонам у ШКТ.
У поєднанні з кінезіологічними методиками застосовуються:
- мануальні остеопатичні методи для ліквідації спазму, гіпертонусу або зниженого тонусу м’язів шлунково-кишкового тракту та сусідніх структур, а також відновлення їхнього нормального положення і рухливості;
- акупунктура, що стимулює певні точки на тілі, які впливають на функцію ШКТ за принципом енергетичного балансу;
- рефлексотерапія, що впливає на специфічні зони на стопах, руках або вухах, які пов’язані з органами шлунково-кишкового тракту за принципом проекції.
Ефективності прикладної кінезіології та остеопатичних маніпулятивних технік був присвячений спеціальний систематичний огляд літератури. У ньому оцінювалася ефективність остеопатичних методів управління симптомами синдрому СПК. Автори знайшли десять досліджень, з яких п’ять (204 пацієнти) відповідали критеріям включення. Усі дослідження були оцінені як такі, що мають низький ризик зміщення. Три дослідження використовували візуальну аналогову шкалу для оцінки болю в животі, в той час як інші користувалися оцінкою тяжкості СПК та індексом тяжкості функціональних розладів кишечника. Використовувалися також різні вторинні показники. Усі джерела повідомляли про більш виражені короткострокові поліпшення порівняно з плацебо-терапією або тільки стандартною терапією.
Ці відмінності залишалися статистично значущими після різної тривалості спостереження в трьох дослідженнях. Автори роблять висновок, що цей систематичний огляд надає попередні докази того, що ОМТ може бути корисною в лікуванні пацієнтів із СПК.
Застосування прикладної кінезіології та ОМТ при СПК може дати такі результати:
- зменшення болю в животі, здуття і дискомфорту;
- нормалізацію випорожнень і усунення діареї або закрепу;
- поліпшення травлення і всмоктування поживних речовин;
- зміцнення імунітету та опірності до інфекцій;
- підвищення настрою і самооцінки;
- зниження рівня тривожності та депресії.
Візьмемо до уваги, що спектр застосування методик прикладної кінезіології та остеопатичних маніпулятивних технік у лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту не обмежується тільки СПК у дорослих пацієнтів. Отримано попередні дані про ефективність остеопатичних методів лікування для терапії функціональних розладів верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (блювоти, зригування) у дітей перших місяців життя.
Насамкінець, зауважимо, що прикладна кінезіологія може бути ефективним і безпечним методом лікування СПК, але потребує індивідуального підходу та кваліфікації фахівця. Прикладна кінезіологія не замінює, а доповнює традиційні методи лікування СПК. На наш погляд, оскільки прикладна кінезіологія впливає не тільки на соматичні, а й на психосоматичні ланки СПК, не маючи при цьому побічних ефектів, це робить її незамінною під час лікування функціональної патології шлунково-кишкового тракту.
Слід зазначити, що ефективно застосовувати терапевтичні методики може тільки кваліфікований і сертифікований фахівець у галузі прикладної кінезіології, який пройшов підготовку під керівництвом досвідченого кінезіолога-остеопата в умовах спеціального навчального центру.
Одним із таких центрів є Школа «Реабілітолог», де можна опанувати методику прикладної кінезіології та отримати не тільки теоретичну, а й практичну підготовку не тільки з прикладної кінезіології, а й із багатьох інших напрямів реабілітаційної та остеопатичної медицини.
Література
Effectiveness of Osteopathic Manipulative Therapy for Managing Symptoms of Irritable Bowel Syndrome: A Systematic Review Axel Müller, Helge Franke, Karl-Ludwig Resch and Gary Fryer From the journal Journal of Osteopathic Medicinehttps://doi.org/10.7556/jaoa.2014.098
Applied kinesiology: a review of the literature and a look at future perspectives. Journal of Bodywork and Movement Therapies, 2017, 21(1), 147-154. doi: 10.1016/j.jbmt.2016.06.015
