Механічний остеопатичний зв’язок: базові принципи
Механічний остеопатичний зв’язок (МОС) зародився в 1970-1980-х роках завдяки ідеям Поля Шоффура, одного з перших французьких остеопатів, які отримали освіту у Великій Британії в Європейській школі остеопатії (European School of Osteopathy, Maidstone). Поль Шоффур дуже швидко відчув обмеження остеопатії, в якій досліджували тільки ділянку, що викликає скарги, а все лікування становили маніпуляції на хребті та “Загальне остеопатіческій лікування” (General Osteopathic Treatment).
Такий підхід не давав відповідей на численні запитання, що виникають під час роботи з пацієнтом. Що таке загальне сукупне ураження? Як знайти первинне ураження? З чого почати остеопатичне лікування? Яку техніку застосувати? Яка послідовність проведення остеопатичного лікування від його початку і до кінця? У який момент завершити остеопатичне лікування?
Надихаючись текстами, що описують суглобові техніки, які використовували в США в 30-х роках, Поль Шоффур розробив тести для виявлення остеопатичних уражень, які ґрунтуються на введенні в легку напругу будь-якої структури тіла. Потім він виявив, що якщо ці тести введення в напругу проводити одночасно на двох уражених структурах, то в ділянці менш значущого ураження завжди виникає рефлекторне ослаблення напруги.
Йдеться про найважливіше відкриття, що дає змогу співвіднести між собою і вибудувати в певному порядку (ранжувати) різні виявлені ураження, – інгібіторний баланс. Нарешті, надихнувшись toggle-recoil, він розробив техніку, що дає змогу дуже легко усувати будь-яке знайдене ураження, – рекойл.
Об’єднання цих трьох прийомів у підсумку призвело до формування самодостатнього методу діагностики та корекції остеопатичних уражень: механічного остеопатичного зв’язку.
Маючи в розпорядженні описані три прийоми і простий і логічний протокол роботи з пацієнтом, фахівці, які практикують МОС, стали швидко отримувати відповіді на наведені вище запитання.
Що таке загальне сукупне ураження?
Використання тестів введення в напруження дає змогу швидко проводити діагностику й оцінку структур, що знаходяться далеко за межами ділянки, яка викликає скарги. Мета проведення тестів: виявлення загального сукупного ураження (комплексу всіх уражень, виявлених у пацієнта).
Як знайти первинне ураження і з чого почати остеопатичне лікування?
Тест інгібіторного балансу дає змогу визначити, яке ураження серед усіх, виявлених за допомогою тестів введення в напругу, є найважливішим (первинним ураженням). З цього первинного ураження і починається остеопатичне лікування пацієнта.
Яку техніку вибрати?
Рекойл дає змогу швидко, просто й ефективно коригувати будь-які остеопатичні ураження, де б вони не знаходилися: хребет, кінцівки, череп, внутрішні органи, судинна чи нервова системи тощо. Безумовно, замість рекойлу можна використовувати й інші техніки корекції, що мають свої плюси та мінуси, проте рекойл виявився для засновників МОС настільки переконливим, що швидко став найкращою технікою корекції остеопатичних уражень.
Яка послідовність проведення остеопатичного лікування?
Корекція первинного (першого) ураження призводить до усунення віддалених, але залежних від нього адаптивних (компенсаторних) уражень. Тому для продовження лікування достатньо визначити, які ураження, серед первісно зазначених, усе ще залишаються, після цього наново їх ранжувати, виявити нову домінанту (друге ураження) і скоригувати її, використовуючи рекойл. Таким чином, після визначення і корекції кожного нового домінантного ураження (третього, четвертого) загальне число виявлених уражень прогресивно зменшується. Завдяки такій дороговказній нитці остеопатичне лікування в кожному випадку йде унікальним, але водночас чітко визначеним і повністю адаптованим до потреб пацієнта, шляхом.
Коли завершити остеопатичне лікування?
Після корекції первинного і наступних домінуючих уражень у порядку їх виявлення, всі наявні ураження в підсумку безпосередньо або опосередковано усуваються. Відсутність будь-яких остеопатичних уражень у пацієнта означає закінчення лікування.
Коротко представлені тут концепції МОС були вперше опубліковані в 1985 р. і викликали як інтерес, так і питання в остеопатичному співтоваристві Франції, яке тільки зароджувалося. Той період був важким для остеопатії, але ці труднощі врешті-решт пішли на користь першим фахівцям МОС: незважаючи на чинні заборони, багато пацієнтів все ж таки зверталися за консультаціями. Очевидно, це був правильний шлях…
З 1990-х років тісна співпраця Поля Шоффура та Еріка Прата дала змогу методу розвиватися, відкривши нові царини застосування МОС: корекція внутрішньокісткових силових ліній, суглобового діастазу, остеопатичних уражень артерій, термінальної нитки, головного мозку тощо. Згодом, завдяки цілій команді ентузіастів-практиків, метод швидко отримав міжнародне визнання, і тепер МОС викладають у багатьох країнах світу.
Протягом останніх 20 років було опубліковано багато робіт, які популяризують МОС. Це супроводжувалося розширенням клінічної практики, накопичувався досвід викладання, відточувалося розуміння остеопатичних концепцій, що в підсумку призвело до вдосконалення методу. Останні розробки та пропоновані нові перспективи розвитку МОС будуть висвітлені в наступних статтях.
Щоб підбити підсумок і помістити МОС у сучасне остеопатичне середовище, ми можемо уявити механічний остеопатичний зв’язок як підхід, що одночасно є:
- традиційним – таким, що точно відповідає фундаментальним концепціям А. Стілла;
- сучасним – з оновлюваною практикою, що відповідає сучасним медичним знанням;
- глобальним – із систематичним оглядом пацієнта “з голови до п’ят”;
- аналітичним – з об’єктивними докладними дослідженнями кожного ураження, що підлягає корекції;
- логічним – з ясною і зрозумілою для медичного світу діагностичною концепцією;
- обґрунтованим – з надійними і відтворюваними тестами;
- послідовним – з дбайливими техніками, застосовними до будь-яких тканин, до всіх частин тіла і у всіх пацієнтів (від немовлят до літніх людей);
- ефективним – зі швидкими і стійкими результатами в більшості випадків звернень за остеопатичною допомогою, включно з деякими станами, що виходять за межі функціональних рамок.
Можна використовувати МОС самостійно або поєднувати з іншими підходами, що відповідають базовим принципам остеопатії. Однак, не дивлячись на очевидне розмаїття методів, основна концепція остеопатії залишається незмінною: «знайдіть ураження, усуньте його і залиште в спокої».