Позиційний реліз
Мануальна терапія – це реабілітаційний підхід, що ґрунтується на використанні терапевтичних процедур, які, відповідно до практики доказової медицини, постійно оновлюються і стали невід’ємною частиною спеціалізованої підготовки фізичного терапевта.
Цей вид терапії охоплює кілька методик, але в даній статті йдеться про так званий позиційний реліз (ПР) – лікувальну процедуру, що охоплює низку маневрів, які використовують переважно для лікування м’яких тканин, що полягають у пальпації тканин, залучених до процесу позиціонування. Мета позиційного релізу – досягнення найвищого ступеня комфорту або легкості, без використання болю як орієнтира. Можна сказати, позиційний реліз – це м’яка мануальна терапія, безсумнівною перевагою якої є комфортність для пацієнта.
У розвитку концепції позиційного релізу ключову роль зіграла остеопатична медицина, надавши три основні техніки: стрейн-контрстрейн (напруга-протинапруга), фасилітований позиційний реліз, а також функціональні прийоми, відомі як “непрямі” техніки. Відмінність прямих і непрямих технік представлено в табл. 1.
Таблиця 1. Основні характеристики прямих і непрямих технік за Luca Collebrusco.
| Прямі техніки | Непрямі техніки |
| Спрямовані проти обмежувального бар’єра | Орієнтовані на стан комфорту |
| Певні нейрофізіологічні механізми | Невизначені нейрофізіологічні механізми |
| Потребують співпраці з пацієнтом с пациентом | Не потребують співпраці з пацієнтом |
| Можуть бути некомфортні та інвазівні для пацієнта | Завжди переносяться пацієнтом |
Загалом, перші спрямовані на зняття обмеження рухливості за допомогою руху та позиціонування рестриктивного сегмента таким чином, щоб привести його до стана комфорту або нейтральної динаміки, тоді як прямі техніки мають на увазі зміщення в бік рестриктивного бар’єру.
Терапія позиційним релізом, також відома під терміном “протинапруження”, являє собою форму мануальної медицини, яка усуває біль і дисфункцію тканин. За допомогою позиціонування тіла і тканин у зручних положеннях можна маніпулювати нервовою системою так, щоб перервати цикл больових спазмів і повернути тканини в стан спокою, повернутися до “нормального” діапазону рухів, що сприяє збільшенню сили, продуктивності та функціональності.
По суті, позиційний реліз – це протилежність стретчингу. Техніки позиційного релізу порівнюють із розплутуванням вузла на ланцюжку намиста. Тканини стискають, скручують і маніпулюють ними, щоб зняти напругу з “неврологічних ланок ланцюга”. Такого роду терапія безболісна і підходить для будь-якого віку і більшості хворобливих станів.
Основна мета ПР – створити сприятливі умови для одужання шляхом усунення м’язово-скелетного і неврологічного дисбалансу, щоб сприяти регенерації, зростанню і відновленню тканин, створити для самовідновлення організму.
У повсякденній практиці дедалі частіше можна спостерігати використання “непрямих” технік, наприклад, у разі сильного болю, після нещодавньої травми, а в післяопераційний період – як підготовку до конкретніших і визначеніших (наприклад, “прямих”) маневрів для лікування дисфункціональних тканин. У таких ситуаціях фізична терапія пропонує такі методи і концепції, як методи Mc Kenzie і Mulligan, підкріплені достатніми доказами ефективності. На відміну від цього, механізми, які роблять модель лікування ПР ефективною лікувальною методикою, поки що не зовсім зрозумілі, оскільки дослідження, представлені в літературі, залишаються досить обмеженими.
Можливим підґрунтям використання позиційного релізу є точка зору, що за гіпертонії або контрактури не слід прагнути посилити розтягнення, а навпаки, необхідно намагатися знайти способи забезпечити можливості для усунення змін у тканинах, які походять від обмеження рухливості, а саме утримувати або підтримувати напружені тканини та/або контрактури у знеболювальному та вкороченому положенні й у такий спосіб спричиняти позитивні зміни у ушкоджених тканинах. На думку деяких авторів, утримання тканин у стані комфорту під час лікування методом позиційного релізу посилює кровообіг, що призводить до зниження ішемії.
Деякі дослідження свідчать про стримувальний вплив даної техніки на загальний рівень збудливості в зоні обмеженої рухливості, зменшення спінальної фасилітації, в той час, як інші пропонують пропріоцептивну гіпотезу, згідно з якою у гру вступають механізми зворотного зв’язку в ЦНС, що є основною аферентною відповіддю нейромоторних веретен, що модулюється функцією веретен, яка включає еферентні системи, що контролюються вищими мозковими центрами.
Згідно з теорією механічного з’єднання доктора Спейчера (2006), ПР роз’єднує м’язові волокна, зменшуючи їхню нервову активацію, як завдяки їхньому механічному вкорочуванню, так і завдяки змінам нейрохімічних зв’язків, що утворюються через біль і запалення.
У спрощеному вигляді це може виглядати так: позиційний реліз використовує пасивне позиціювання тіла за м’язових спазмів і дисфункції суглобів у комфортне положення, що стискає або вкорочують пошкоджену структуру. Передбачається, що рух у бік скорочення дає змогу послабити аберантні рефлекси, які спричиняють м’язовий спазм.
Наведені гіпотези досі недостатньо теоретично обґрунтовані, проте широке використання позиційного релізу в остеопатичній практиці та його схожість із класичними “непрямими” методами, про які йшлося вище, змушують замислитися про доцільність використання ПР у фізіотерапії. Водночас очевидно, що наявні принципи лікування болю і больових синдромів багато в чому перегукуються з передбачуваними
патофізіологічними механізмами позиційного релізу.
Глибше розуміння цього терапевтичного підходу, особливо добре відомого і широко поширеного його різновиду – методики стрейн-контрстрейн, могло б, завдяки контрольованим випробуванням і систематичним оглядам, підтвердити його ефективність, остаточно пояснити нейрофізіологічний механізм, а отже, зробити позиційний реліз ще однією незамінною опцією в професійній компетенції фізіотерапевта й остеопата.
Переваги пасивного позиційного релізу
Пасивний позиційний реліз – це універсальна терапевтична методика, показана широкому колу пацієнтів різного віку і рівнів активності. Від спортсменів, які прагнуть оптимізувати свої результати, до тих, хто має справу з хронічними болями. Позиційний реліз може забезпечити значне поліпшення загального стану здоров’я і благополуччя. Деякі з численних переваг позиційного релізу включають таке.
Зняття болю. Цілеспрямований підхід до тригерних точок допомагає полегшити біль, викликаний напругою і дисфункцією м’язів. М’яко поміщаючи м’яз в укорочений, розслаблений стан, можна зняти напругу, що сприяє відновленню ураженої тканини.
Збільшення гнучкості та розширення діапазону руху. Усуваючи м’язову напругу і дисбаланс, ПР допомагає відновити гнучкість і амплітуду рухів. Збільшення рухливості особливо корисно для спортсменів, які прагнуть поліпшити свої результати і знизити ризик травм.
Скорочення часу відновлення. М’який характер ПР робить його ідеальною терапією для людей, які відновлюються після травм або операцій. Сприяючи розслабленню м’язів і зменшенню болю, ПР допомагає прискорити процес одужання і швидше повернути вас до улюблених занять.
Поліпшення постави та вирівнювання. М’язовий дисбаланс і напруга можуть призвести до порушення постави та неправильного положення опорно-рухового апарату. Позиційний реліз допомагає усунути ці дисбаланси і відновити правильне вирівнювання, що призводить до поліпшення постави і зниження навантаження на організм.
Посилення релаксації та зняття стресу. М’якість практики призводить до глибокого розслаблення. Позиційний реліз допоможе зняти стрес і дарує пацієнтам відчуття свіжості й омолодження.
Всі ці переваги в сукупності являють собою ефективні засоби відновлення працездатності, навіть коли сильний больовий синдром істотно знижує переносимість звичайних методик фізичної реабілітації.
Показання для проведення позиційного релізу
- гострий і хронічний больовий синдром:
- нейропатичний біль;
- соматичний іррадіюючий біль;
- вертебральний больовий синдром;
- м’язовий спазм;
- тканинний гіпертонус;
- зменшення обсягу рухів;
- гіпомобільність суглобів;
- поліпшення гнучкості тіла;
- фіброміалгія;
- синдром центральної сенситизації;
- периферична сенситизація;
- стани після струсу мозку;
- головний біль;
- міофасціальний больовий синдром;
- кумулятивна травма (ситуації багаторазового повторення ретравмуючих подій створють накопичувальний, тобто кумулятивний, ефект);
- ураження лімфатичної системи;
- гіпоперфузія;
- м’язова слабкість;
- вісцеральні дисфункції.
Як і більшість остеопатичних методів, ПР є корисним та ефективним, але існують загальні протипоказання, за яких ПР не може бути використаний.
Протипоказання до позиційного релізу
Гострі травми. У разі гострої травми, запалення або пошкодження тканин, застосування позиційного релізу може бути небажаним.
Онкологічні захворювання. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями або метастазами в кістках слід уникати цієї техніки.
Остеопороз. При остеопорозі або інших станах, пов’язаних із погіршенням кісткової щільності, необхідно бути обережним при застосуванні позиційного релізу.
Серцево-судинні захворювання. За наявності у пацієнтів серцево-судинних захворювань, гіпертонії або інших серйозних станів слід проконсультуватися з лікарем перед використанням цієї техніки.
Інфекції та лихоманка. У разі інфекцій, лихоманки або інших гострих станів, застосування позиційного релізу може бути небезпечним.
Як бачимо, список абсолютних протипоказань досить короткий, що є ще одним аргументом на користь цієї інноваційної методики. Важливо, щоб остеопат або фізичний терапевт, проводив ретельну оцінку пацієнта перед застосуванням цієї техніки та враховував усі чинники й особливості стану здоров’я конкретного пацієнта.
Водночас для того, щоб оволодіти всіма тонкощами методики позиційного релізу, потрібно пройти відповідну практичну підготовку і набути знань у галузі прикладної нейрофізіології та міофасціальної терапії. Такого роду семінари проводить, наприклад, Школа “Реабілітолог” у м. Києві.
Література
Luca Collebrusco. Positional release techniques as a diagnostic-therapeutic approach in physiotherapy. Open Journal of Therapy and Rehabilitation. 4 January 2014 Vol.2, No.1, 19-20 (2014) Open Journal of Therapy and Rehabilitation http://dx.doi.org/10.4236/ojtr.2014.21004
Korr, I.M. (1975) Proprioceptors and somatic dysfunction. The Journal of the American Osteopathic Association, 74, 638-650.