Система реабілітації в Україні, як вона побудована і що в неї входить. Чи є в ній місце остеопатії?
Реабілітація у сфері охорони здоров’я – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію функцій організму, які були порушені внаслідок хвороби, травми, вроджених вад, старіння або інших причин.
Реабілітація сприяє підвищенню якості життя людей з обмеженнями повсякденного функціонування, забезпечує їхню соціальну інтеграцію та рівні можливості.
Система медичної реабілітації в Україні зазнала значних змін 2023 року, коли набув чинності Закон “Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я” (далі – закон). Він визначив нові поняття, принципи, суб’єкти та види реабілітації, а також права та обов’язки одержувачів і надавачів реабілітаційної допомоги.
Система реабілітації в Україні складається з трьох рівнів: державного, регіонального та місцевого. На державному – відповідальність за формування та реалізацію державної політики у сфері реабілітації несе Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство молоді та спорту України, Міністерство ветеранів України, а також інші центральні органи виконавчої влади, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері реабілітації.
На регіональному рівні відповідальність за забезпечення реабілітаційної допомоги несуть державні адміністрації, а також їхні підрозділи, що здійснюють управління у сфері реабілітації.
На місцевому рівні відповідальність за надання реабілітаційної допомоги покладається на місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також їхні підрозділи. Закон передбачає чотири види реабілітації у сфері охорони здоров’я, які можуть надаватися окремо або в поєднанні:
- медична реабілітація – комплекс медичних заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію функцій організму, які були порушені внаслідок хвороби, травми, вроджених вад, старіння або інших причин;
- професійна реабілітація, спрямована на відновлення або набуття професійних знань, умінь, навичок, які дають змогу людині з обмеженнями повсякденного функціонування працювати або здобувати освіту;
- соціальна реабілітація – відновлення або набуття соціальних навичок, які допомагають людині з обмеженнями повсякденного функціонування адаптуватися до життя в суспільстві, здійснювати самообслуговування, спілкування, дозвілля, громадську діяльність тощо;
- психологічна реабілітація спрямована на відновлення або підтримання психічного здоров’я, психологічного комфорту, позитивного самосприйняття та самооцінки людини з обмеженнями повсякденного функціонування.
Види реабілітації відображаються в індивідуальній програмі реабілітації, яка розробляється для кожної людини, яка потребує реабілітації, з урахуванням її діагнозу, стану здоров’я, потреб, бажань, можливостей і ресурсів. Індивідуальна програма реабілітації затверджується реабілітаційною комісією, що складається з представників різних суб’єктів реабілітації, та узгоджується з людиною, яка потребує реабілітації, або її законним представником.
Одержувачі реабілітаційної допомоги мають право на:
- вільний вибір надавача реабілітаційної допомоги, виду, обсягу, строку та місця надання реабілітаційної допомоги;
- отримання повної, достовірної та зрозумілої інформації про свій стан здоров’я, діагноз, прогноз, можливості та ресурси для реабілітації, а також про наявні види, форми, методи та засоби реабілітаційної допомоги;
- участь у розробленні, затвердженні, коригуванні, перегляді та реалізації своєї індивідуальної програми реабілітації, а також внесення пропозицій, зауважень і скарг щодо її виконання;
- надання своєї згоди або відмови від реабілітаційної допомоги, а також її припинення;
- конфіденційність особистої інформації, що стосується їхнього стану здоров’я, діагнозу, прогнозу, реабілітації, а також захист від будь-якого втручання в їхнє приватне життя;
- отримання безоплатної реабілітаційної допомоги в межах державних і місцевих гарантій медичного обслуговування, а також компенсацію витрат на реабілітаційну допомогу, яка надається за плату;
- отримання реабілітаційних засобів, технічних допоміжних засобів, ортопедичних виробів, протезів, імплантатів, інших засобів компенсації функцій організму, а також їх ремонт та обслуговування;
- звернення до відповідних органів, установ, організацій, суду за захистом своїх прав та інтересів у сфері реабілітації.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1394 реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних та амбулаторних умовах фінансується за рахунок держави національною службою здоров’я.
Реабілітаційну допомогу здійснює не один лікар, а команда фахівців. До складу мультидисциплінарної реабілітаційної команди, залежно від потреб пацієнта та специфіки реабілітаційної установи, входять такі фахівці:
- лікар фізичної та реабілітаційної медицини, який очолює команду і відповідає за розробку індивідуального реабілітаційного плану;
- фізичний терапевт допомагає пацієнту відновити рухові функції організму;
- ерготерапевт відновлює побутові, соціальні, робочі навички;
- терапевт мови і говоріння, який допомагає пацієнтові відновити мовні функції;
- психолог або психотерапевт, за участю якого пацієнт долає психологічні труднощі, пов’язані з його станом;
- соціальний працівник допомагає пацієнту в отриманні соціальної підтримки та захисту;
- протезист-ортезист підбирає та навчає пацієнта використовувати допоміжні засоби реабілітації, такі як протези, ортези, інвалідні візки тощо;
- лікарі інших спеціальностей забезпечують медичну допомогу пацієнту в разі потреби.
Для того, щоб стати лікарем фізичної та реабілітаційної медицини, потрібно здобути вищу освіту за спеціальністю “Медицина” та пройти інтернатуру або ординатуру з фізичної та реабілітаційної медицини.
Таку освіту здобувають у вищих медичних навчальних закладах міністерства охорони здоров’я та на медичних факультетах деяких навчальних закладів Міністерства освіти і науки України.
Оскільки здобуття базової освіти за спеціальністю “Лікар” триває близько 6 років, а з урахуванням післядипломної спеціалізації – інтернатури ще більше, то, що така підготовка є дуже тривалою та складною. Таким чином, стати лікарем фізичної та реабілітаційної медицини без медичної освіти в Україні практично неможливо.
Для того, щоб стати фізичним терапевтом, ерготерапевтом або терапевтом мови та мовлення, потрібно здобути вищу освіту за спеціальністю “Фізична терапія, ерготерапія” або “Фізична реабілітація”. Навчання на фізичного терапевта відбувається в навчальних закладах МОН та МОЗ України, та деяких навчальних закладах недержавної форми власності.
Слід зазначити, що фізіотерапевт і фізичний терапевт – різні спеціальності. Фізіотерапевт – це фахівець із вищою медичною освітою, який застосовує в лікуванні здебільшого фізичні фактори: електрику (наприклад, у вигляді електрофорезу), холод, тепло, ультразвук, магнітне поле. Ось у чому полягає робота лікаря фізіотерапевта. Нині відповідь на запитання, чи можна стати фізіотерапевтом без медичної освіти, однозначно негативна.
Фізичний терапевт – професіонал у галузі охорони здоров’я, який оцінює та лікує пацієнтів із проблемами руху за допомогою терапевтичних вправ, маніпуляцій, навчання та порад. Фізичний терапевт не може призначати медикаменти та методи лікування, пов’язані з впливом фізичних факторів, проводити інвазивну діагностику.
Відрізняються також ерготерапевт і фізичний терапевт. Діяльність ерготерапевта спрямована на відновлення необхідних для повсякденного життя навичок, створення умов для розвитку і самореалізації пацієнта через повсякденну активність, роботу, продуктивну діяльність і дозвілля. Ерготерапевт навчає пацієнта заново або по-новому виконувати повсякденні дії, такі як харчування, самостійне одягання, особиста гігієна, домашні справи тощо.
Ерготерапевт і фізичний терапевт під керівництвом лікаря фізичної та реабілітаційної медицини беруть діяльну участь у створенні та реалізації індивідуальної програми реабілітації пацієнта.
З огляду на те, що, згідно з нормативними документами, фахівці альтернативної медицини (зокрема й остеопати) не входять до складу мультидисциплінарних команд, постає запитання: яким чином остеопати, прикладні кінезіологи, прихильники краніоцеребральних методик, міофасціального релізу можуть залучатися до реабілітаційного процесу? Тим паче, що чинним законодавством проголошується, що особа, яка потребує реабілітації, може самостійно визначати провайдера реабілітаційних послуг. Відомо, що в багатьох розвинених країнах послуги остеопатів є поширеним варіантом медичних послуг, які навіть оплачуються багатьма програмами медичного страхування.
Місце остеопатії в системі реабілітації в різних країнах може відрізнятися залежно від рівня її легалізації, регулювання, освіти, практики та визнання. За даними Всесвітньої федерації остеопатів (WFO), станом на 2020 рік остеопатію визнано як самостійну професію в 23 країнах, як спеціальність у 8 країнах, як допоміжну професію в 5 країнах, як медицину, що доповнює, у 7 країнах, а як альтернативну медицину в 6 державах.
У деяких країнах, таких як США, Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія, Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Бельгія, Швейцарія, остеопатія має високий рівень інтеграції в систему реабілітації, оскільки в них існують офіційні стандарти освіти, сертифікації, акредитації, асоціації, кодекси етики та практики для остеопатів, а також вони мають право на самостійну практику, виписування рецептів, направлення на додаткові обстеження та співробітництво з іншими медичними фахівцями. В інших країнах, таких як Канада, Німеччина, Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Японія, остеопатія помірно інтегрована в систему реабілітації, оскільки в них існують певні форми регулювання, освіти, асоціацій, кодексів етики та практики для остеопатів, але вони мають обмежені права на самостійну практику, виписування рецептів, направлення на додаткові обстеження та співробітництво з іншими медичними фахівцями.
Система підготовки остеопатів може відрізнятися залежно від країни, в якій вони навчаються. Загалом для того, щоб стати остеопатом, потрібно здобути спеціалізовану освіту, яка може тривати від 4 до 6 років, і складатися з теоретичних і практичних занять, клінічної практики.
Освіта остеопатів має відповідати міжнародним стандартам, які встановлює Всесвітня федерація остеопатів (WFO) та Європейська федерація остеопатів (EFO).
Остеопати, які практикують, повинні отримати відповідні сертифікати, ліцензії або дипломи, які дозволяють їм практикувати остеопатію в країні, де вони працюють.
Ось деякі приклади систем підготовки остеопатів у різних країнах:
- У США остеопати називаються лікарями остеопатичної медицини (DO) і мають такі ж права та обов’язки, як і лікарі алопатичної (традиційної) медицини (MD). Для того, щоб стати DO, потрібно закінчити 4-річну остеопатичну медичну школу, акредитовану Американською асоціацією коледжів остеопатичної медицини (AACOM), і пройти 3-7 років резидентури та/або фелоушипа за обраною спеціальністю. DO повинні також скласти національні ліцензійні іспити (COMLEX) і отримати ліцензію від штату, де вони практикують.
- У Великій Британії остеопати називаються зареєстрованими остеопатами (RO) і мають статус самостійної професії. Для того, щоб стати RO, потрібно закінчити 4-5-річну навчальну програму в остеопатичному коледжі, який акредитований Генеральною радою остеопатії (GOsC), і пройти практичні іспити. RO повинні також реєструватися в GOsC, який контролює стандарти освіти, практики та етики остеопатів.
- В Австралії остеопати називаються зареєстрованими остеопатами (RO) і мають статус самостійної професії. Для того, щоб стати RO, потрібно закінчити 5-річну навчальну програму в університеті, який акредитований Австралійською остеопатичною асоціацією (AOA), і пройти національні іспити. RO повинні також реєструватися в Остеопатичній раді Австралії (OBA), яка контролює стандарти освіти, практики та етики остеопатів.
А як йдуть справи в Україні?
Остеопатична медицина та споріднені галузі недостатньо інтегровані в систему охорони здоров’я, хоча активного опору з боку державних органів немає. З іншого боку, велика кількість лікарів традиційної медицини, зокрема й ті, що надають реабілітаційну допомогу, відчуваючи незаперечні переваги остеопатії та суміжних концепцій альтернативної медицини, активно підвищують свою кваліфікацію, конкурентоспроможність на ринку медичних реабілітаційних послуг шляхом освоєння остеопатичних кінезіологічних і краніоцеребральних технік.
Сучасні лікарі помітили, що остеопатія має деякі переваги під час проведення медичної реабілітації:
- покращує кровообіг, лімфодренаж, нервову регуляцію та імунітет;
- допомагає відновити біомеханічну рівновагу та гармонію всього організму;
- зменшує біль, напругу, запалення і спазми;
- підвищує рухливість суглобів, м’язів, хребта і черепа;
- коригує постуральні порушення, сколіоз, плоскостопість та інші деформації;
- стимулює самозцілення й адаптацію організму до стресу та змін умов життя.
Остеопатію можна застосовувати в разі різних захворювань і станів, що потребують реабілітації, як-от: міжхребцеві грижі, остеохондроз, варикоз, функціональні й органічні розлади нервової системи, гайморит, ендометріоз, енурез, бронхіальна астма, фасциїт і багато інших.
Якщо можна так висловитися, остеопатичні методики мають такий всебічний ефект, що його можна порівняти з роботою мультидисциплінарної команди фахівців різного профілю. Водночас лікарі-остеопати охоче йдуть на співпрацю зі своїми колегами різних спеціальностей, а остеопатичні методи легко інтегруються в класичні протоколи та стандарти лікування.
Слід зазначити, що на відміну від звичайних навчальних закладів, випускники яких далеко не завжди можуть конвертувати свої дипломи за кордоном і працювати там, випускники багатьох остеопатичних навчальних шкіл тісно інтегровані з остеопатичними мережами за межами країни.
Таким чином, на запитання «Як стати реабілітологом без медичної освіти?» можна відповісти так: «Станьте остеопатом».
Отримати якісну остеопатичну підготовку можна, наприклад, у Школі «Реабілітолог», яка має розгалужені зв’язки з остеопатичними школами всього цивілізованого світу та після навчання проводить сертифікацію й організовує іспити, здача яких слугує гарантією для пацієнтів чи роботодавців, що кваліфікацію підтверджено надійним міжнародним Інститутом та визнано в країнах Європи, США, Австралії та низці інших країн.
Ерготерапевт і фізичний терапевт у цих країнах працюють у тісному контакті.
Керівники системи охорони здоров’я, практичні лікарі визнають проблеми системи реабілітації в Україні до яких можна віднести:
- недофінансування реабілітаційної допомоги з боку держави та місцевих органів влади;
- недостатня кількість і нерівномірний розподіл постачальників реабілітаційної допомоги, особливо в сільській місцевості, що ускладнює доступ до реабілітаційних послуг;
- малу інформованість і зацікавленість населення, особливо людей з обмеженнями повсякденного функціонування, у питаннях реабілітації, а також їхніх прав та обов’язків;
- слабку координацію, взаємодію та партнерство між різними суб’єктами реабілітації, а також між різними рівнями системи реабілітації;
До цього переліку можемо додати й відсутність належної взаємодії між державною традиційною медициною (та альтернативною медициною (зокрема остеопатією, краніоцеребральною терапією, прикладною кінезіологією), що мало б мати значні позитивні наслідки для пацієнтів і лікарів).
Література
Кабінет Міністрів України. Постанова від 3 листопада 2021 р. № 1268 (зі змінами 2022,2023 років) Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я
Закон України “Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я”, (зі змінами 2022, 2023)
American Osteopathic Association. (n.d.). What is a DO? Retrieved February 17, 2024, from https://osteopathic.org/what-is-osteopathic-medicine/what-is-a-do/
American Osteopathic Association. (n.d.). How to become an osteopathic physician. Retrieved February 17, 2024, from https://osteopathic.org/become-an-osteopathic-physician/
General Osteopathic Council. (n.d.). What is osteopathy? Retrieved February 17, 2024, from https://www.osteopathy.org.uk/visiting-an-osteopath/about-osteopathy/
General Osteopathic Council. (n.d.). How to become an osteopath. Retrieved February 17, 2024, from https://www.osteopathy.org.uk/training-and-registration/becoming-an-osteopath/
Osteopathy Australia. (n.d.). What is osteopathy? Retrieved February 17, 2024, from [https://www.osteopathy.org.au/about-osteopathy/what-is-osteopathy]
Osteopathy Board of Australia. (n.d.). Becoming an osteopath. Retrieved February 17, 2024, from [https://www.osteopathyboard.gov.au/Becoming-an-osteopath.aspx]
