Тригерні точки: сучасний погляд на стару проблему
Можливо, ви не знаєте визначення тригерної точки, але більшість людей відчували біль або інші неприємні відчуття, що виникають під час дотику або натискання на ці місця на тілі.
Простіше кажучи, тригерна точка – це дискретний, надчутливий “вузол”, який промацується в щільному тяжі, розташованому в м’язі, і може спричиняти біль як у цьому місці, так і в іншій частині тіла. Останнім часом тригерні точки пов’язують із різними захворюваннями, включно з міофасціальним больовим синдромом (хронічним розладом, що зачіпає м’язи та сполучну тканину, яка їх оточує), головним болем напруження (особливо в жінок), мігренню, хронічним болем у шиї та болем у попереку.
Хоча термін “міофасціальна тригерна точка” було введено ще в 1950-х роках, дослідження, присвячені основним причинам і ефективним методам лікування, з’явилися відносно недавно. Це позитивний момент, тому що тригерні точки є поширеним явищем – 85 відсотків людей у якийсь момент свого життя відчувають міофасціальний біль, і часто він пов’язаний із тригерними точками. Міофасціальний больовий синдром, спричинений тригерними точками, вважають свого роду “чорною скринькою больових розладів”.
Термін “тригерні точки” запропонувала Джанет Тревел (J. Travell) 1952 року, хоча в професійних медичних колах це поняття було відоме вже щонайменше століття, нехай і в більш розпливчастій формі.
Можна сказати, що ця концепція була добре відома традиційній медицині, хоча, звісно, не в наукових деталях, які точно описала та систематизувала Тревел, видатна науковиця, що, окрім іншого, була особистим лікарем Дж. Ф. Кеннеді та офіційним лікарем Білого дому під час адміністрацій президентів США Кеннеді та Джонсона. Дж. Тревелл присвятила всю свою кар’єру вивченню тригерних точок.
Будучи спочатку фахівцем із серцево-легеневої патології, Джанет Тревелл помітила, що 1) біль був основною скаргою пацієнтів, і 2) основна причина болю мала міофасціальний характер незалежно від діагнозу захворювання пацієнта.
Таким чином, можна сказати, що вона вперше акцентувала увагу на переважанні м’язової системи як причини переважної більшості больових синдромів. Її дослідження – це водночас і критика академічної медицини, яка стає дедалі більш технологічною та спеціалізованою, але при цьому злочинно ігнорує м’язову систему до такої міри, що серед усіх медичних спеціальностей не існує “фахівця з м’язів”.
Присвятивши весь свій час вивченню міофасціальних синдромів, Дж. Тревел, якій згодом допомагав доктор Девід Саймонс, почала фокусуватися на найважливішому аспекті синдрому м’язового болю, який вона назвала “міофасціальною тригерною точкою”.
Таким чином, відкриття Тревел полягало у визначенні та описі тригерних точок як м’язових утворень, що мають специфічні характеристики.
Визначення ТТ, дане Тревелл, таке: ТТ – локальна ділянка у вигляді надзвичайно чутливого і хворобливого вузлика, розміщеного в щільному вазі м’язової тканини.
На думку Джанет Травелл, тригерні точки можуть виникати з різних причин. До них належать такі:
- Механічне перенапруження. Надмірне скорочення певної групи м’язів може призвести до формування тригерних точок.
- Повторювані рухи. Часте повторення одних і тих самих рухів може спричинити розвиток ТТ.
- Втома. Фізична втома і робота до знемоги можуть сприяти утворенню ТТ.
- Нестача активності. Відсутність достатньої фізичної активності також може бути чинником.
- Звична погана постава. Спосіб життя, пов’язаний із малорухомістю, може призвести до формування ТТ через неправильну поставу.
Виділяють різні типи ТТ. Активна тригерна точка болюча, навіть якщо до неї не торкатися, тоді як латентна (пасивна) ТТ болюча тільки в разі прямого тиску на неї. Прямий тиск на активну тригерну точку може навіть стимулювати вегетативну реакцію у вигляді пітливості, почервоніння або запаморочення. Обидва типи можуть спричиняти іррадіюючий (відбитий) біль, тобто біль, який поширюється від тригерної точки.
Оскільки тригерні точки самі по собі не є самостійним захворюванням, донедавна вважалося, що не існує діагностичного аналізу крові, методу візуалізації або інструменту, який можна було б використовувати для їх остаточного виявлення. Досі найбільш часто використовуваний метод – пальпація передбачуваної тригерної точки. Якщо лікар натискає на тригерну точку і людина відчуває біль або відчуває стрибкоподібні судомні скорочення (наприклад, здригання або стогін) або рефлекторне посмикування у відповідь на біль, це вважається підтвердженням наявності тригерної точки.
Нові гіпотези, що пояснюють виникнення тригерних точок
Нині доведено, що тригерні точки можуть бути активовані безпосередньо стресовими перевантаженнями, травмами та переохолодженням. Ці чинники можуть спричиняти слабкість і ригідність уражених м’язів, а також можуть призводити до супутніх змін в автономній нервовій системі та гіперактивності задіяних моторних одиниць. Іноді тригерні точки виникають унаслідок травми, пошкодження або повторюваних навантажень. Незалежно від причини виникнення ТТ розвивається м’язовий вузлик (або “вузол”). На думку багатьох дослідників, коли м’яз перевантажується і “застряє” у скороченні, то його волокна залишаються тісно пов’язаними між собою. “Ми не знаємо достеменно, як утворюються тригерні точки, але вважається, що це пов’язано з хронічним розтягуванням або перевантаженням м’язів”, – каже Дженніфер Ханкенсон, фахівець із фізичної медицини та реабілітації в Єльському медичному центрі. Цей хронічний стрес призводить до хімічних змін у м’язі, які, ймовірно, викликають надмірну чутливість больових рецепторів.
Численні наукові дослідження також показали, що стрес і занепокоєння можуть відігравати певну роль у розвитку м’язових тригерних точок, а дефіцит деяких вітамінів (наприклад, B12) і мінералів (наприклад, цинку і магнію) може цьому сприяти.
Біль у тригерних точках часто не відповідає місцю основної травми через процеси центральної та периферичної сенситизації. Слід зазначити, що дослідження, проведені останніми роками, проторували дорогу до об’єктивізації процесу діагностики ТТ. Зокрема, виявлено специфічні морфологічні, ультразвукові та інші об’єктивні діагностичні ознаки ТТ. Не за горами поява чітких параклінічних критеріїв діагностики ТТ.
Патофізіологічні механізми формування тригерних точок
Одну з нових гіпотез про походження тригерних точок представлено в статті Роберта Гервіна “Нова єдина теорія утворення тригерних точок: Відмова пре- і постсинаптичних механізмів контролю зворотного зв’язку”, опублікованій в International Journal of Molecular Science.
У цій публікації припускається, що наявні механізми зворотного зв’язку, які реагують на перенапруження м’язів, низькі рівні аденозинтрифосфату (ATP) або низький pH, іноді не захищають м’язи, особливо під час інтенсивної м’язової активності. Це може призвести до аномального накопичення внутрішньоклітинного кальцію (Ca2+), постійного перехресного з’єднання актину і міозину, а потім активації до ноцицептивної системи, що і призводить до формування тригерної точки. Згідно з цією гіпотезою, захисні механізми зворотного зв’язку, включаючи симпатичну нервову систему, модулятори вивільнення ацетилхоліну на нервово-м’язовому переході та мутації/варіанти функціональних змін в іонних каналопатіях (рецептор ріанодину та калієво-АТФ іонний канал) відіграють ключову роль у формуванні ТТ. Ця стаття робить новий внесок у розуміння походження міофасціальних тригерних точок, пропонуючи, що збій захисних механізмів зворотного зв’язку та/або певних іонних каналопатій може відігравати основну роль у їхньому формуванні.
У пошуках виліковування
Різні методи лікування можуть полегшити біль, пов’язаний із тригерними точками, але пошук підходящого способу лікування часто проводять методом проб і помилок. Лікарі-практики зазначають, що полегшити біль може застосування тепла або льоду (залежно від того, що краще відчувається) або місцевого знеболювального крему, а також використання безрецептурних нестероїдних протизапальних препаратів (таких як ібупрофен і напроксен). Так само може бути корисним мануальний і апаратний масаж з використанням ролерів, тенісних м’ячів і спеціальних масажних пристосувань.
На думку відомої фахівчині в галузі фізичної терапії докторки Марголіс, також важливо виправити поставу, біомеханіку опорно-рухового апарату (наприклад, під час ходіння або піднімання предметів) і ергономіку на роботі. “Ми змушені жити у світі, де голова спрямована вперед, а плечі – вперед, – каже вона. – Важливо зосередитися на виправленні цього”. Також варто звернути увагу на спосіб життя. “Якщо ви добре спите, не пропускаєте приймання рідини та вживаєте в їжу мікроелементи (такі як кальцій, магній, цинк і мідь), що мають протизапальну дію, то ТТ і міофасціальні напруження минають значно швидше”.
Якщо ці заходи не принесуть достатнього полегшення впродовж кількох тижнів, фахівці в галузі міофасціального релізу і ТТ використовують фізіотерапію, мануальну терапію (наприклад, “техніку спрею і розтяжки”, за якої охолоджувальний спрей використовують для анестезії певної ділянки, а потім м’яз обережно розтягують, щоб збільшити об’єм руху) і електростимуляцію. На думку деяких фахівців може допомогти ультразвук, який забезпечує глибоке тепло, збільшуючи приплив крові до ділянки, що змушує м’яз розслабитися.
Далі в спектрі методів представлені ін’єкції в тригерні точки з використанням стероїдів та/або місцевих анестетиків (наприклад, лідокаїну), які можуть забезпечити реліз ТТ.
Крім того, нещодавні дослідження засвідчили, що акупунктура, електроакупунктура і сухе голковколювання можуть допомогти полегшити різні форми болю, пов’язаного з тригерними точками.
Мета кожної з цих процедур розслабити напружений щільний тяж у м’язі та полегшити біль.
Вивчаються ін’єкції збагаченої тромбоцитами плазми, під час яких власні тромбоцити людини вводять у болючу ділянку, щоб стимулювати загоєння і ремоделювання тканин. На жаль, це дорога процедура, яка вважається експериментальною і не оплачується в системі державної та страхової медицини.
Зрештою завжди знаходиться відповідний для даного пацієнта метод лікування ТТ. На жаль, ТТ схильні до рецидивування. У цьому разі необхідно знову пройти шлях пошуку терапевтичного втручання. Стійкого терапевтичного ефекту може домогтися тільки лікар, фізичний терапевт, остеопат або мануальний терапевт, який пройшов спеціальну підготовку під керівництвом кваліфікованих викладачів. Таку підготовку можна отримати, наприклад, у Школі «Реабілітолог».
Терапія тригерних точок є важливою частиною реабілітації та поліпшення якості життя пацієнтів. Ось кілька аргументів для медичних працівників, щоб вони розглянули можливість пройти курси з лікування ТТ у Школі «Реабілітолог»:
- Популярність та актуальність. Тригерні точки широко поширені та можуть бути причиною болю у 85% людей протягом їхнього життя.
- Покращення результатів лікування. Знання методів знеболювання та релізу ТТ дасть вам змогу успішніше лікувати пацієнтів із міофасціальним болем і пов’язаними з ним станами.
- Інтеграція в практику. Курси з діагностики та лікування ТТ нададуть вам практичні навички, які можна негайно застосувати у вашій практиці. Це допоможе вам покращити результати лікування та задоволеність пацієнтів.
- Оновлена інформація. На семінарах Школи «Реабілітолог» ви можете отримати найактуальнішу інформацію про тригерні точки та міофасціальний біль.
- Професійний розвиток. Отримання сертифіката з лікування ТТ поліпшить вашу кваліфікацію, підвищить престиж і дасть вам конкурентні переваги в медичному середовищі.
Не пропустіть можливість поглибити свої знання та навички в галузі лікування ТТ. Пройдіть курси в Школі «Реабілітолог» і станьте компетентнішим фахівцем у галузі реабілітації та терапії больових синдромів, пов’язаних із ТТ.
Література
- Travell J, Rinzler SH: The myofascial Genesis of Pain. Postgrad Med 11:425-434, 1952.
- Why trigger points cause so much pain—and how you can relieve it ByStacey ColinoMay 08, 2024 https://www.nationalgeographic.com/premium/article/what-exactly-are-trigger-points-and-why-do-they-cause-pain
- Int J Mol Sci. 2023 May; 24(9): 8142.Published online 2023 May 2. doi: 10.3390/ijms24098142 A New Unified Theory of Trigger Point Formation: Failure of Pre- and Post-Synaptic Feedback Control Mechanisms Robert D. Gerwin
