Краніосакральна терапія: ідеальний метод лікування запалення

Імунна система, що є розгалуженою мережею, яка складається з 10-50 млрд клітин різних типів, що функціонують спільно і взаємодіють одна з одною на хімічному та енергетичному рівнях, часто може здаватися чимось езотеричним. Тканини тіла легко пальпуються, і на них легко впливати за допомогою мануальної терапії. Щодо імунної системи це не настільки очевидно. Однак імунна система задіяна в кожній проблемі, з якою ми працюємо як мануальні терапевти. Якщо у клієнта виникає якийсь симптом, значить, тією чи іншою мірою присутнє запалення і в ньому бере участь імунна система. Її роль може бути первинною, як у разі інфекції або аутоімунного захворювання, або вторинною, і в цьому разі простого ослаблення фасціальних обмежень може бути достатньо для повного усунення запальної реакції. Найчастіше, однак, складається проміжна ситуація і лише зняття фасціальних обмежень не дає змоги повністю усунути запалення. Саме тому нам, мануальним терапевтам, дуже важливо вміти працювати з цією системою організму.

Коротка історія КСТ

Краніосакральну терапію розробив Джон Апледжер, DО, ОММ, у середині 1970-х років, вона заснована на остеопатичній традиції.

Остеопатію як таку запропонував наприкінці 1800-х років Ендрю Тейлор Стілл. В її основі лежить принцип, згідно з яким тіло має власну внутрішню мудрість і здатність до зцілення, хоча іноді для цього йому потрібні додаткові ресурси.

Завдання терапевта – надати Внутрішній Мудрості ці додаткові ресурси. Терапевт не вносить безпосередні зміни в тканини; він надає підтримку Внутрішній Мудрості, а Внутрішня Мудрість здійснює зміни, які вважатиме важливими. Таким чином, терапевт виступає в ролі фасилітатора.

У Ендрю Стілла в 1920-х роках був студент на ім’я Вільям Сазерленд (DO). Сазерленд був заінтригований рухами кісток черепа і розробив терапевтичний підхід, який назвав краніальною остеопатією.

За всієї схожості краніальної остеопатії та КСТ, є й істотні відмінності.

На початку 1970-х років Апледжер мав можливість асистувати під час хірургічної процедури, під час якої у пацієнта оголювали дуральну трубку (мембрану, що оточує спинний мозок).

Саме тоді Апледжер на власні очі спостерігав ритмічне розширення і скорочення цієї трубки. Заінтригований, він почав вивчати краніальну остеопатію. Однак його дослідження повели його в іншому напрямку, і в кінцевому підсумку він розробив КСТ.

Краніальна остеопатія фокусується насамперед на кістках черепа. Фахівці-практики володіють дуже докладними знаннями про шви черепа і безліччю тонких технік, що дають змогу звільнити ці кістки.

Апледжер вважав, що, хоча шви й важливі, проблеми найчастіше виникають через напругу в системі мембран, до якої прикріплюються кістки. Ці мембрани вистилають порожнину черепа і міцно з’єднані з крижами, звідси й назва «краніосакральна».

(Напруга може виникнути звідки завгодно. Наприклад, розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба або вивих коліна нерідко спричиняє напругу, яка поширюється вгору на порожнину черепа. У такому разі робота з мембранами черепа може бути корисною, але якщо не приділити належної уваги розтягненню в коліні або щиколотці, результати матимуть тимчасовий характер. Тому, незважаючи на назву, краніосакральний терапевт працює з усім тілом, а не тільки з головою і крижами).

Для впливу на ці мембрани потрібне дуже легке зусилля. Якщо докласти занадто велику силу, тіло захищатиметься. Зазвичай сила, яка використовується в КСТ у місці напруження, становить близько 5 грамів, або вага монети в 5 центів. (Терапевту може знадобитися докласти більше сили, але тільки лише для того, щоб досягти потрібної глибини впливу).

Терапевт при цьому не робить якихось дій, а є свідком і одночасно присутнім у тому, що відбувається в тканинах. Терапевт служить джерелом ресурсу для Внутрішньої Мудрості пацієнта, і тоді тіло саме зцілює себе. Краніосакральна терапія – це набагато більше про те, щоб «БУТИ ПОРУЧНО», а не «ЩОСЬ РОБИТИ».

Доктор Апледжер описав ідеального терапевта таким чином:

• Неупереджений: не стає на чийсь бік, особливо щодо тієї частини клієнта, яка хоче зцілитися, і тієї, яка не хоче нічого змінювати.
• Той, хто не засуджує: не засуджує клієнта, які б проблеми не порушувалися.
• Той, хто підпорядковує его: сеанс проводиться для клієнта, а не для терапевта.
• Беззастережно присутній: максимальна концентрація на поточному моменті, наскільки це можливо.
• Нескінченно терплячий: звільнення відбудеться в потрібний момент, і не раніше.

Таким чином, для надання допомоги КСТ-терапевт легко кладе руки на тканину, помічає, що відбувається в даний момент, слідує за будь-яким рухом, який відчуває, і чекає, коли відбудеться звільнення.

Для успішного застосування цього підходу терапевт має залишатися неупередженим. Якщо терапевт спробує нав’язати тканинам свою власну програму дій, він не буде справжнім чином слідувати Внутрішній Мудрості клієнта і терапія буде менш успішною.

Процес зцілення відбувається не тільки під час терапії. Він триватиме й надалі.

Тіло постійно компенсує зміни напруги, намагаючись знайти найефективніший спосіб функціонування з урахуванням внутрішньої напруги в системі.

Єдина різниця між сеансом терапії та повсякденним життям полягає в тому, що під час сеансу терапії Внутрішня Мудрість має більше ресурсів завдяки присутності терапевта, тому стає можливим досягнення балансу.

Симптоми не є надійним показником того, де криється проблема, і просте усунення симптомів часто дає тільки тимчасові результати. КСТ безпосередньо виявляє і впливає на ті структури, які перебувають у стані первинної напруги. Зниження внутрішньої напруги дає організму можливість компенсувати їх, що часто призводить до зменшення симптомів. Це вірно навіть у тих випадках, коли безпосередню причину симптомів не було усунуто. Дайте організму достатньо ресурсу для компенсації, і симптоми ослабнуть.

Таким чином, КСТ потенційно корисна практично за будь-якого стану. Зменшення внутрішньої напруги та конфлікту дає змогу організму краще функціонувати незалежно від того, що відбувається. Краніосакральну терапію можна використовувати для лікування широкого спектра больових станів, особливо головного та скелетно-м’язового болю, як самостійно, так і в поєднанні з іншими методиками. КСТ може бути корисною під час лікування неврологічних і серцево-судинних захворювань, проблем із травленням та іншими внутрішніми органами. Будь-який стан може позитивно реагувати на КСТ, якщо вдасться зменшити внутрішнє напруження в тілі.

Оскільки під час КСТ докладається дуже маленька сила, зазвичай близько 5 грамів, протипоказань до її застосування дуже мало. Протипоказання зазвичай поділяються на дві основні категорії: структурні порушення системи мембран навколо головного і спинного мозку та стани, за яких навіть невелике короткочасне підвищення внутрішньочерепного тиску може спричинити проблеми. Прикладами перших є епідуральні витоки ліквору під час люмбальної пункції або проникаючі поранення порожнини черепа. Приклади других включають гострий інсульт, важкий струс мозку з подальшим його набряком і нестабільну аневризму головного мозку. (Перенесений інсульт, за якого більше немає небезпеки повторного виникнення тромбу або кровотечі (пацієнт стабільний), є показанням до КСТ).

Єдине лікування, яке виявилося ефективним, – це пункція спинного мозку, щоб витягти трохи зайвої рідини. Спочатку вони робили пункцію спинного мозку кожні кілька тижнів, і дійшли до трьох разів на тиждень. На той час, коли вони прийшли до мене, дитині вже було зроблено 23 пункції спинного мозку. Щоразу, коли робили пункцію спинного мозку, застосовували загальний наркоз. У цієї дитини був сильний головний біль, нижня частина спини була як подушечка для шпильок, а її тіло намагалося вивести всі ці анестетики. Він не був щасливим хлопцем у той момент.

Приступивши до лікування, я помітив, що нічого не змінюється. Коли я поклав руки на його тім’яні кістки, його тканини з великою силою притягли мою ліву руку. Як з’ясувалося, коли йому було 9 років, він їхав на велосипеді і врізався в камінь. Його перекинуло через кермо, і він приземлився на голову, розчавивши шолом, який був на ньому, прямо над лівою тім’яною кісткою. У результаті череп заклинило й організм не міг належним чином контролювати тиск СМР. Звільнення тім’яної ділянки відновило рух, і через два тижні головний біль минув. (Стільки часу знадобилося, щоб вивести з центральної нервової системи накопичені продукти метаболізму і зняти запалення.) Найцікавішим для мене було те, що він ударився головою, коли йому було 9 років, і в нього не боліла голова, поки йому не виповнилося 14. Його череп весь цей час був затиснутий. Він зміг компенсувати це обмеження, і симптомів не було. Потім сталося щось, що перевищило компенсаторні можливості. Я підозрюю, що причиною стало статеве дозрівання.

Цей випадок дуже наочно ілюструє важливість компенсації у функціонуванні нашого організму. Він зачіпав краніосакральну систему, і тому був ідеальним для лікування за допомогою КСТ. Результати, однак, не були незвичайними. За рахунок усунення основних патернів напруження, КСТ часто забезпечує значне і тривале зменшення симптомів.

Під час вироблення рідини тиск у порожнині черепа підвищується дуже незначно, що спричиняє невелике посилення стимуляції моторної кори. (Джон Е. Апледжер, DO, FAAO/. і Джон Д. Вредевугд, Краніосакральна терапія, Eastland Press, Сіетл, 1983, стор. 11-12.) Ця стимуляція, своєю чергою, викликає невелике підвищення загального м’язового тонусу. Коли таке відбувається, зовнішні обертачі переважають над внутрішніми, викликаючи невелике, але легко відчутне зовнішнє обертання тіла. Це фаза флексії краніосакрального ритму. Коли вироблення рідини припиняється, тиск спинномозкової рідини падає, м’язи розслабляються, і тіло обертається досередини. Це фаза екстензії. Взагалі кажучи, якщо конкретна тканина добре рухається в краніосакральному ритмі, це означає, що тканина функціонує добре. Якщо тканина погано рухається в краніосакральному ритмі, це вказує на наявність проблеми.

Один з основних принципів КСТ полягає в тому, що в ідеалі всі частини тіла мають вільно рухатися в краніосакральному ритмі. Це стосується й імунної системи. Коли м’язи під час флексії краніосакрального ритму приводять тіло до зовнішнього обертання, вони ззовні обертають усе тіло і всі його тканини, включно з пухкою мережею імунних клітин. Терапевт може орієнтуватися на рух тканини в цілому або на рух будь-якого з її компонентів. Тому фокусування уваги на мережі імунних клітин дає змогу терапевту визначити, як імунні клітини рухаються у відповідь на краніосакральний ритм і, отже, як імунна система функціонує в певному місці. Як аналогію розглянемо прослуховування симфонічного оркестру. Те, що людина чує, залежить від того, на що вона хоче звернути увагу. Фокусування на звучанні першої скрипки злегка виводить його на передній план, а звук іншої частини оркестру відступає на задній план, даючи змогу легко відрізнити звук першої скрипки від звуку іншої частини оркестру. Так само зосередження уваги на конкретній тканині дає змогу терапевту визначити, як ця тканина рухається у відповідь на краніосакральний ритм. У нормальних умовах, за відсутності запалення, клітини імунної системи не виявляються в інтерстиціальних просторах тканин тіла, а обмежуються певними специфічними шляхами – під шкірою та слизовими оболонками, у крові та лімфі, а також у деяких спеціалізованих імунних органах, таких як кістковий мозок, селезінка та лімфатичні вузли. Це частина захисту організму від аутоімунних захворювань. Якщо імунні клітини у звичайних умовах не піддаються впливу певних білків організму, набагато менш імовірно, що імунні клітини будуть негативно реагувати на ці білки.

У цій ситуації в інтерстиціальному просторі будуть присутні імунні клітини, і терапевт відчує, як вони рухаються у відповідь на краніосакральний ритм.

Важливо відрізняти гостре запалення від хронічного. Гостре запалення є нормальною та адекватною відповіддю організму на травму і характеризується його відновленням. Гостре запалення вирішується самостійно. Хронічне запалення, навпаки, не є нормальною реакцією і характеризується тим, що організм одночасно сам себе відновлює і руйнує. Організм потрапляє в замкнене коло, і запалення не може вирішитися. У разі гострого запалення, оскільки це нормальна реакція організму, імунні клітини в тканині, як правило, будуть добре рухатися у відповідь на краніосакральний ритм. Сама тканина часто обмежена через запалення, але імунні клітини будуть рухатися добре. За хронічного запалення імунні клітини не будуть добре рухатися в краніосакральному ритмі. Тканина, як правило, буде обмежена, і рух імунних клітин також буде обмежений. Відстеження руху імунних клітин або відсутності такого у відповідь на краніосакральний ритм дає змогу краніосакральному терапевту безпосередньо визначати запалення в організмі на мікрорівні. На практиці, наприклад, можна пальпувати коронарну артерію і відрізняти рух у краніосакральному ритмі м’язової стінки артерії від руху ендотеліальної вистилки, від руху крові всередині артерії та від руху імунних клітин всередині ендотелію. Зазвичай в ендотеліальній оболонці не повинно бути імунних клітин, тому їхня наявність свідчить про запалення.

Крім того, в UII передбачено процедуру сертифікації, яка доступна для студентів. Існує два рівні сертифікації, перший з яких може бути проведений після завершення КСТ-2, хоча процес сертифікації призначений для студентів, які практикували впродовж кількох років і мають великий досвід роботи з КСТ. Щоб отримати сертифікат, студенти мають скласти іспит у вигляді есе та продемонструвати свою компетентність у КСТ під час практичного іспиту. (Сертифікація не дає юридичного права на практику. Однак сертифікація може продемонструвати клієнтам компетентність терапевта і має стати навчальним досвідом).

Про автора: Тім Гаттон є ліцензованим лікарем-масажистом у штаті Вашингтон і з 1994 р. має приватну практику в Клініці природного здоров’я в Беллінгхемі (штат Вашингтон), де практикує краніосакральну терапію. Він також сертифікований з краніосакральної терапії на рівні дипломанта (CST-D) і викладає різноманітні курси з краніосакральної терапії від Інституту Апледжера по всьому світу.